Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012




Скачать 18,88 Kb.
НазваниеФранка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012
страница4/29
Дата03.02.2016
Размер18,88 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

ІНТЕЛКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В ОСВІТІ ЯК ПРАВО НА ТВОРЧУ ДІЯЛЬНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Важливою умовою здобуття якісної сучасної економічної освіти, яка б відповідала вимогам модернізації освіти в Україні в контексті загальноєвропейських та світових стандартів розвитку освіти, так як глобалізація та інтеграційні процеси в ринковій економіці, вимагають впровадження новітніх технологій, ставлять перед школою вимоги до високого розвитку та формуванням професійних компетенцій, високої моральної культури, економічної освіти, інформаційних технологій, що вимагає розширення ринку праці, підготовки випускників ВНЗ до успішної фахової діяльності в економічній сфері нинішнього динамічного суспільства є засвоєння основ курсу інтелектуальної власності, мета якого – формування вмінь та навичок з управління інтелектуальною власністю, використання патентної документації є процесі трудової діяльності.

Усе частіше й частіше можна почути в нашому суспільстві і прочитати про необхідність впровадження інноваційної моделі розвитку економіки. І це, безумовно, добре. Хоча й недостатньо. Потрібні конкретні дії. І найбільш ефективними вони будуть тоді, коли всі зрозуміють, що інноваційність не зводиться до економічної сфери, вона має значно ширший зміст. Зазначимо, що вагомим чинником в новітніх освітніх технологіях є вивчення учнівської молоддю (10-11 клас) курсу „Патентознавство", а студентами ВНЗ курсу „Інтелектуальна власність".

Дати основи інноваційних знань і почати формувати професійні компетенції покликана середня загальноосвітня школі в процесі вивчення основ економіки, патентознавства, інформатики, бізнесу, маркетингу тих дисциплін, які орієнтують молодь до діяльності в умовах ринку.

Зазначимо, що на основі авторських розробок навчальної програми та навчального підручника „Інтелектуальна власність". Теорія і практика інноваційної діяльності. Відповідно до наказу МОН України від 20.10.04 р. №811 та листа Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України від 03.03.05 р. №16-09/928, розроблений автором навчальний підручник вводиться у навчальні плани підготовки спеціалістів усіх спеціальностей усіх форм навчання ВНЗ [1].

Незважаючи на посилену вагу вчених до проблем організації освіти в галузі інтелектуальної власності, деякі важливі аспекти готовності формування у майбутніх маркетологів професійних компетенцій в умовах ринкової економіки залишаються недостатньо або зовсім не дослідженими. До них належить проблеми освіти студентів ВНЗ, які не мали системного характеру, вирішуючи лише окремі локальні питання.

Зазначимо, щоб реформувати економіку країни згідно з інноваційною європейською моделлю та реалізувати в перспективі нашу національну ідею щодо інтеграції у світовий освітянський, науковий, інформаційний та інші простори на засадах рівноправного партнерства, потрібно не лише вибудовувати по-новому вітчизняну економіку та освіту, а й розв'язати ті питання, з якими, власне пов'язана ефективність будь-якого господарювання. Ідеться про удосконалення людського фактору, інтенсивне використання інтелектуального капіталу й досягнень НТП, зростання національної свідомості , виховання духовності християнської моралі, формування в молоді високих професійних компетенцій. Така підготовка можлива за умови глибокого вивчення економічних дисциплін, інформатики, маркетингу, підприємництва та інтелектуальної власності [2].

В загальноосвітніх школах для учні доцільно вивчати „Патентознавство" науку яка базується на трьох складових: економіці, техніці і права. Ці знання необхідні кожному спеціалістові у будь-якій сфері діяльності. В школі вчитель повинен ознайомити учнів і навчити таких об'єктів промислової власності як раціоналізаторська пропозиція, – яка є новою для конкретного підприємства, чи організації куди вона подана автором даної пропозиції.

Основне завдання вчителя полягає в тому, щоб дати учням уяву про те, що все, що створено людиною протягом всього розвитку цивілізації є винаходи, які останні кілька сотнів років фіксувалися як винаходи, а тисячі років їх ніхто не фіксував проте вони створювалися людиною вперше і були великим досягненням людства у своєму розвитку.

Наступним об'єктом творчості в інтелектуальній Власності є промислові зразки – художньо-технічне вирішення конкретної форми виробу, тоді як винахід представляє собою певну технічну ідею безвідносно до зовнішнього вигляду реалізації. Промислові зразки можуть бути визнаними в галузях промисловості.

В ринковій економіці, де діє гостра конкурентна боротьба за споживача і на ринок випускається велика кількість аналогічних товарів, які необхідно відрізнити товари одних виробників від аналогічних товарів аналогів конкурентів для цього існують товарні знаки. Товарний знак і знак обслуговування – це позначення для виділення відповідно товарів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні чи юридичні особи, від однорідних товарів і послуг, які виробляють чи надають інші фізичні або юридичні особи.

Наступними видами інтелектуальної творчості є створення об'єкта „ноу-хау", або знати, як це зробити традиційно визначаються знання і досвід. Зазначимо, що в умовах безперервного розширення міжнародної науково-технічної співпраці суверенної України, все більшого значення набувають питання, пов'язані із взаємною передачею і використанням не тільки об'єктів, що одержали патентну охорону, але й незахищених патентами виняткового права – ноу-хау.

Вивчення інтелектуальної власності у ВНЗ студентами повинно в основному виходити і того, щ сформувати країну інноваційної

європейської моделі, інтеграції в світовий освітянський простір та провадити ефективний метод господарської діяльності, необхідно в студентів підвищувати національну свідомість, виховувати духовність, формувати державницьку психологію і відповідальність, за національну еліту із високими професійними компетенціями. Така підготовка можлива при умові вивчення економічних дисциплін, патентознавства, маркетингу, менеджменту, підприємництва та інтелектуальної власності.

У ВНЗ студент у процесі вивчення інтелектуальної власності повинен по-перше знати праві аспекти захисту інтелектуальної власності включаючи права, що стосуються: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач; винаходів у всіх сферах людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; торговельних марок, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту від недобросовісної конкуренції; усіх інших прав, що випливають з результатів інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

По-друге, знати та вміти зробити опис заявки на винахід, промисловий зразок та товарний знак. Це надто складний процес, вимагає особливо високого рівня професійної компетенції в даній галузі знань в до якої відноситься даний винахід, промисловий зразок.

По-третє, вміти користуватися і визначити до якого класу, групи чи підгрупи відноситься заявляє мий об'єкт відповідно міжнародної класифікації винаходів, промислових зразків та класу товарів і послуг.

По-четверте, вміти правильно вибрати аналоги та прототип до заявляемого винаходу чи промислового зразка до якого слід чітко зробити фотографії всіх видів і ракусів.

Отже, роль економічної освіти для учнівської молоді стає надзвичайно важливою проблемою для загальноосвітніх навчальних закладів. Нині необхідно формувати у молоді ринкове економічне мислення, виховати майбутнього господаря в усіх сферах людської діяльності, прищепити молоді перші початки професійних компетенцій необхідним і незаперечним є вивчення в середніх загальноосвітніх закладах освіти предмету „Патентознавства”.

Порівняно з розвиненими країнами світу ми маємо ще невеликий досвід використання ресурсів інтелектуальної власності, тому перевагу отримають керівники підприємств, які збагнуть, що об'єкти інтелектуальної власності є основою конкурентоспроможності товару на ринку. Забезпечення та підготовка фахівців із знаннями інтелектуальної власності повинні давати ВНЗ особливо ті, які готують маркетологів, менеджерів, підприємців до діяльності в конкурентному середовищі.


Література

1. Вачевський М. В., Кремень В. Г., Мадзігон В. М. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності. Підручник (за ред. проф. Вачевського М. В.) – К.: Вид. Професіонал. – 2005. – 448 с.

2. Вачевський М. В. Молодь і ринок. Розвиток інтелектуальної власності, її роль у підготовці менеджерів та маркетологів. – №4(19) – 2006.– с. 19-28.

3. Довгий C. O., Жаров В. О.. Кремень В. Г. Охорона інтелектуальної власності в Україні. – К.: Форум. – 2002. – 319 с.

4. Жаров В. О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні. Навчальний посібник. – К.: ПВП. – 2005. – 88 с.

5. Кремень В. Г. Моделі розвитку сучасної української школи. Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 2007. – с. 9-14.

6. Міняйло Л. А. Передача прав інтелектуальної власності. Конспект лекцій для студентів спеціальностей "Інтелектуальна власність". – К.: ЗАТ ПВП. – 2000. –224 с.

7. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності. Навчальний посібник. – К.: ІІВП. – 2005. – 108 с.


Свінцов О. М., д.е.н., професор,

Скірка Н. Я., к.е.н., доцент,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка


БЮДЖЕТНІ ІНСТРУМЕНТИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ


Необхідною та неодмінною умовою розроблення ефективного ринкового механізму економіки України є формування самодостатньої національної економіки, яка найоптимальніше виражає співвідношення між національним капіталом, національною фінансовою системою, структурою виробництва, динамікою обсягів виробництва, з одного боку, та суспільними потребами, грошовими доходами, грошовими видатками – з іншого. З огляду на це, структурна перебудова є неможливою без формування дієвого фінансового механізму та використання інструментів бюджетно-податкового регулювання структурних пропорцій національної економіки.

Бюджетно-податкове регулювання структури ринкової економіки визначається як сукупність заходів та інструментів з боку органів державного управління та виконавців заходів державної регуляторної політики, що спрямовані на створення сприятливого фінансового середовища в країні, формування оптимальних відтворювальних, міжгалузевих, регіональних та соціальних пропорцій.

Система бюджетно-податкового регулювання, як одна із складових системи державного регулювання структурних пропорцій національної економіки, характеризує взаємозв’язок між елементами податкового регулювання, дохідною та витратною частинами бюджету країни та динамікою соціально-економічних процесів у країні. Інструменти бюджетно-податкового регулювання пов’язані з формування дохідної та витратної частин бюджетної системи країни. Держава шляхом встановлення форм і методів створення необхідних фінансових ресурсів, формуванням бюджетного механізму, бюджетних норм і нормативів стимулює або стримує окремі економічні та соціальні процеси в країні. Інструменти податкового регулювання спрямовані на формування необхідних фінансових ресурсів для структурної перебудови економіки країни, для стимулювання економічного зростання шляхом впливу на інвестиційний клімат у країні, на регулювання рівня грошових доходів населення.

Загалом інструменти бюджетно-податкового регулювання можна поділити на такі групи: структура, стан та обсяг зведеного бюджету країни; співвідношення між величиною поточних видатків бюджету країни та видатків розвитку; співвідношення між величинами податкових та неподаткових надходжень у структурі дохідної частини бюджету країни; співвідношення між величинами прямих та непрямих податків у структурі податкових надходжень бюджету країни; застосування податкових стимулів (податкові пільги, податкові канікули тощо) та податкових санкцій; інструменти формування міжбюджетних відносин (механізм дотацій, субсидій, субвенцій).

Структура та розмір видаткової частини бюджету країни є одним з основних інструментів у досягненні цілей державного регулювання, темпів та пропорцій структурної перебудови економіки України. Через механізм державних видатків можливим є вплив на діяльність окремих секторів економіки на компоненти валового внутрішнього продукту країни та на економічну поведінку суб’єктів господарювання.

Як один з основних заходів державної регуляторної політики обсяг та структура державних видатків повинна визначатися залежно від задекларованих коротко- та середньо термінових напрямів економічного приросту. Перший напрям характеризується визнанням як пріоритетних екстенсивних факторів економічного приросту, а отже, не потребує значних капітальних вкладень в економічний розвиток країни. Другий потребує спрямування основної частини бюджетних коштів на інвестиційно-інноваційну діяльність держави, на цілеспрямований розвиток високотехнологічних підприємств і галузей для поступового зміцнення факторів економічного зростання.

Розмір державних видатків (частка ВВП, яка перерозподіляється за участю держави) характеризує участь держави у вирішенні соціальних та економічних проблем. У країнах з розвиненою економікою вони спрямовуються на вирішення соціальних проблем розвитку суспільства, на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави. Розмір видаткової частини обов’язково повинен враховувати фінансові можливості країни, але і відповідати факторам економічного та особливо соціального характеру. В міру розширення бази оподаткування та формування необхідних неподаткових джерел надходжень, величина державних фінансових ресурсів може зростати.

Заходи та інструменти політики державних видатків в Україні значною мірою визначаються не спрямованістю бюджетного регулювання, а станом зведеного бюджету країни та розміром його дохідної частини. В умовах хронічного бюджетного дефіциту одним з основних принципів бюджетно-податкового регулювання в Україні визначається формування збалансованого державного бюджету.

Відсутність чіткої бюджетної стратегії та довготермінового плану спрямування фінансових ресурсів держави на розвиток економіки та соціальної сфери в Україні призвели до розвитку інфляційних процесів у країні та посилення податкового тягаря, який негативно позначається на приватному секторі, темпах інвестиційної активності економічних суб’єктів, динаміці економічного зростання.

Зростання частки витрат на соціальні потреби є однією з основних ознак сучасного, цивілізованого суспільства. Рівень фінансування соціальних функцій держави в країнах з розвиненою економікою становить у середньому 21% до ВВП, а в країнах з перехідною економікою – 15-18% до ВВП. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує підтримувати видатки на охорону здоров’я не менше 5% до ВВП. Є аналогічні оцінки щодо підтримки видатків на освіту на рівні 5-7%, на науку – на рівні 1,5-3% до ВВП [2]. Дотримання цих показників забезпечує надання необхідних соціальних послуг державою. Державні видатки на охорону здоров’я майже у два рази менші, при цьому основна частка обмежених фінансових ресурсів витрачається на оплату праці медперсоналу та комунальних послуг (80-90%).

Загальносвітові тенденції зміни структури соціальних видатків доводять, що державні витрати на освіту в середньому становлять 5,5-6% до ВВП, в Україні ця величина досягає 6,4% [2]. Цей показник є одним з найвищих серед країн з подібною економічною ситуацією. Проте збільшення поточних видатків на освіту не супроводжується підвищенням капітальних видатків у цій сфері, що характеризує відсутність перспектив для якісного зростання цієї сфери української економіки в довготерміновій перспективі.

Орієнтація сучасної держави на соціальні потреби населення країни характеризує посилення перерозподільних функцій держави. Для індустріально розвинених країн це визначається станом економічного розвитку та наявними фінансовими ресурсами. Проте окремі економічні дослідження [1] ставлять під сумнів доцільність значної активності держави в процесах перерозподілу національного доходу. Значні соціальні видатки потребують акумулювання і значних бюджетних надходжень, основна частина яких формується за рахунок податкових надходжень. Крім цього, для України значне соціальне навантаження є чинником пожвавлення інфляційних процесів. Високі темпи інфляції призводять до зменшення реальних трудових доходів і, своєю чергою, спричиняють зростання необхідних видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення.

Отже, для умов української економіки важливим є не так зростання частки соціальних видатків, як зростання величини капітальних видатків на створення сучасної соціальної інфраструктури, на покращення якісних характеристик соціальних послуг: освіти, охорони здоров’я тощо. Збільшення державних фінансових ресурсів, що спрямовуються у цьому напрямі, забезпечує покращення якісних характеристик людського капіталу країни та є чинником забезпечення якісного економічного зростання.


Література

1. Кузнецов О. Глухий кут євроінтеграції / О.Кузнецов // Банківська справа. – 2003. – № 2. – С. 14 – 21.

2. Створення фіскального простору для економічного зростання. Огляд державних фінансів України // Звіт Світового банку, № 36671-UA. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org.ua.


Пешенкова Л. А., доцент,

заступник декана факультету економічної освіти та управління,

Баб’як М. М., к.т.н., професор,

декан факультету економічної освіти та управління,

Пурій Г. М., к.е.н., доцент,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка


ВИКЛИКИ ПОСТІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ


У сучасних умовах розробка проблем освіти набуває особливого значення. Перехід людства до постіндустріальної цивілізації обумовлює зростання ролі освіти в соціальному розвитку, оскільки освіта є одним із провідних ресурсів сучасного суспільства.

У доіндустріальному суспільстві переважали сільське господарство і ручна праця. Воно проіснувало до періоду розгортання промислової революції.

В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво.

Постіндустріальне суспільство – це нова, найрозвинутіша стадія людської цивілізації, початок якій поклала науково-технічна революція, що розгорнулася у другій половині ХХ ст. і поступово переросла в сучасну інформаційно-інтелектуальну революцію. У постіндустріальному суспільстві головною продуктивною силою стає наука, домінують принципово нові види техніки і технологій, інформатика, комп’ютеризація, автоматизація усіх сфер економіки й управління. Постіндустріальний тип розвитку на перший план висуває інтелектуальний капітал, знання, освіту, культуру, охорону здоров’я, виробництво духовних благ. У ньому переважає творча та інтелектуальна праця.

Постіндустріальне суспільство висуває нові вимоги до освіти, стан якої у сучасному світі – складний і суперечливий. З одного боку, освіта в ХХ ст. є однією з найважливіших сфер людської діяльності, з другого, – розширення сфери освіти, зміна її статусу супроводжується загостренням проблем, що засвідчують кризу освіти.

Загальна криза освіти викликана переходом людства до постіндустріальної цивілізації, регулярно повторюваними економічними кризами, різким падінням економічного зростання в країнах світу, загальною кризою духовної сфери, відсутністю перспектив розвитку суспільства та системи освіти.

У цьому контексті актуальності набувають дослідження питань щодо напрямів реформування освіти, яке повинно враховувати загальноцивілізаційні тенденції розвитку, відповідати основним параметрам постіндустріального суспільства.

Центральним завданням реформування освіти ХХІ ст.. має бути повернення до людини, звернення до її духовності, розвиток її творчих здібностей.

Згідно із законом України “Про освіту” метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних рис, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікаційними працівниками [1].

Повернення мети освіти до індивідуума, його самореалізації, свободи вибору пов’язано з гуманістичним характером освіти, суть якої полягає у переході до особистісно орієнтованої освітньої системи [2]. У цій системі основними цінностями є сама людина, культура і творчість, а метою освіти стає формування цілісної особистості.

У новій системі освіти особливого значення набуває проблема гуманізації та гуманітаризації, розв’язання якої дасть можливість поєднати професійну освіту з естетичною та етичною і на цій основі формувати особистість, виховувати громадянські якості, розвивати здібності, освоювати нову інформацію, навчати сучасних форм спілкування й приймати ефективні рішення.

В умовах переходу до постіндустріального суспільства зростає роль фундаменталізації освіти, яка передбачає підвищення мобільності спеціаліста, можливість його переходу з однієї галузі в іншу.

У сучасних умовах скорочується “життєвий цикл” знань, навичок та професій. Як наслідок цього, важливим стає безперервність освіти та підвищення кваліфікації спеціалістів. Для того, щоб бути конкурентоспроможними на ринку праці, випускники ВНЗ повинні періодично повертатися в систему вищої освіти з метою вчитися застосовувати, а також оновлювати знання та навички, необхідні їм у професійній діяльності.

Сучасна система освіти передбачає радикальну зміну методів навчання. В умовах економіки знань важливу роль відіграють не фізичні зусилля людини, а її здатність розв’язувати складні завдання, шукати оптимальні варіанти технологічних процесів, організаційних структур та управляти ними.

Навчальний процес вищої школи повинен все більше враховувати здібності студента знаходити та застосовувати знання. Головного значення набувають аналітичні знання, т.т. здатність людини шукати інформацію, формувати проблеми і гіпотези. Цінними стають здібності усного та письмового спілкування, командної роботи, творчий підхід, вміння передбачати та адаптуватися до змін. Для цього необхідно формувати у студентів навички до самостійного творчого мислення. А це вимагає використання нових інтенсивних технологій навчання.

У цьому зв’язку зростає роль самостійної індивідуальної роботи студентів, яка повинна стати основною формою навчального процесу та забезпечити індивідуалізацію процеса засвоювання ними знань.

Значний трансформаційний вплив на систему вищої освіти здійснює глобалізація.

На думку П. Скотта, глобалізація – це можливо найбільш фундаментальний виклик, з яким зіткнулася вища школа за всю більш ніж тисячолітню історію свого існування [3]. Посилення процесів глобалізації пов’язане з розвитком інформаційних технологій та телекомунікацій, створенням глобальної мережі Інтернет.

Культурний контекст глобалізації пов'язаний із тією роллю, яку впродовж віків відігравали університети у всіх країнах світу. Вони завжди використовували і сьогодні реалізовують місію збереження і передачі національної культури.

В умовах глобалізації виникає необхідність скорочення номенклатури спеціальностей, з яких здійснюється підготовка кадрів в національних навчальних закладах та ширшого використання переваг міжнародної спеціалізації та кооперації в галузі освіти.


Література

1. «Про освіту»: Закон України від № 1060-ХІІ, із змінами від 19.12.2006 //www.osvita.org.ua.

2. Климова Г. П. Образование в контексте цивилизационного развития: Монография. – Харьков: Издатель ФЛ – П Вапнярчук Н. Н., 2007. – 248 с.

3. Скотт П. Глобализация и университет // ВВШ “Alma Mater”. 2000. – № 4. – С. 3.


Скотний П. В., к.е.н., доцент,

заступник декана з наукової роботи

факультету економічної освіти та управління,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка


BUSINESS INTELLIGENCE ЯК ІНСТРУМЕНТ НОВОЇ ЕКОНОМІКИ


Сьогодні інтелектуальні інструменти нової економіки, дозволяють масове співробітництво і творчі нововведення у всіх сферах економічного життя як бізнесу так і людині. Проте, використання цих нових інтелектуальних інструментів та рішень економіки часто дає початок новим проблемам. Що в сою чергу вимагає створення нових наукових моделей для якісного розуміння сутності нової економіки.

Поряд з традиційним бізнесом, в економічну сферу діяльності приходить електронний бізнес, що розвивається на базі високих технологій і включає в себе якісно нові методи роботи компаній, які дозволяють їм забезпечити конкурентні переваги за рахунок:
1) збільшення інвестицій,
2) скорочення витрат,
3) розширення сфери діяльності та виявлення нових каналів збуту,
4) залучення нових споживачів та поліпшення обслуговування клієнтів,
5) більшої мобільності і оперативності при прийнятті управлінських рішень.

При цьому формуються різні мережеві інституційні, управлінські структури, включаючи інститути державної влади.

Інтернет-технології не тільки швидко впроваджуються в політику, бізнес, державне управління, а й трансформують характер міжособистісних відносин у суспільстві (формуються віртуальні онлайнові співтовариства, встановлюються відносини інформаційного партнерства, здійснюється угруповання користувачів по певних інформаційних інтересам).

Інтернет, як інструмент для взаємодії з інформаційним простором, вивів бізнес на новий щабель розвитку, дозволив, з одного боку, компаніям досягти максимальної аудиторії споживачів, а з іншого боку, дав споживачам можливість донести до виробника відомості про їх індивідуальні переваги. Глобальна мережа Інтернет зробила електронну комерцію доступною для будь-яких фірм. World Wide Web дає будь-якій компанії можливість залучати клієнтів з усього світу. On-line бізнес формує новий канал для збуту - «віртуальний», практично не вимагає матеріальних вкладень. Якщо інформація, послуги або продукція (наприклад, програмне забезпечення, книги, консалтингові послуги) можуть бути поставлені через Web, то весь процес продажу,включаючи оплату, може відбуватися в on-line режимі.

Проте і підприємства активно впроваджують новітні системи у всіх можливих формах розуміючи тиск з боку споживача та намагаючись знизити свої витрати виробництва та просування товарів на ринок. Технологічна інфраструктура підприємств значно ускладнюється і вимагає нових логістичних програм, систем управління ресурсами підприємства(Enterprise Resource Planning) без яких перехід до електронного бізнесу є неможливим.

Їх впровадження вимагає не тільки залучення грошових ресурсів але і проведення низки досліджень, індивідуальних для кожного підприємства, значних змін в структурі всіх сфер господарського життя, зміни принципів і адаптації персоналу.

Загострення конкуренції, збільшення масиву даних та вимоги щодо швидкості опрацювання інформації, в сучасних умовах, призвело до широкого використання Business intelligence як процесу перетворення даних в інформацію, а інформацію в знання, які можуть бути використані для збільшення конкурентноздатності підприємства. Проте тут виникає питання як тлумачити чи точніше класифікувати ВІ:

Провідні аналітичні, консалтингові та дослідницькі компанії в сфері інформаційних технологій Gartner, Forrester і International Data Corporation класифікують програмні засоби типу BI по різному. Так Gartner відштовхується від методу функціональних завдань. Вона виділяє 5 програмних продуктів BI наступних класів, кожен з яких виконує певні функції та операції:

  1. засоби побудови сховищ даних (data warehousing);

  2. системи оперативної аналітичної обробки (OLAP);

  3. інформаційно-аналітичні системи (Enterprise Information Systems, EIS);

  4. засоби інтелектуального аналізу даних (data mining);

  5. інструменти для виконання запитів і побудови звітів (query and reporting tools).

Аналітична компанія Forrester розглядає два тлумачення програмного засобу типу BI:

  • Традиційне визначення(більш широке): «Набір методологій, процесів, архітектури та технологій, що перетворюють вихідні дані в корисну і змістовну інформацію, яка використовується для прийняття рішень, ефективних щодо стратегії, тактики і функціонування компанії»[1].

  • Додаткове визначення (більш вузьке), яке враховує два сегмети ВІ підготовку даних (data preparation) та використання даних (data usage): «Набір методологій, процесів, архітектури та технологій, що використовують результат процесу інформаційного менеджменту для аналізу, звітності, управління продуктивністю та доставки інформації» [1].

Згідно з аналітичною компанією IDC дані програмні засоби поділяються на дві категорії:

- засоби кінцевого користувача для звітності, запитів й аналізу ( end-user query, reporting and аnalysis — QRA) Тобто засоби формування і виконання запитів користувача і звітності, а також виконання простого аналізу

- розширена аналітика (advanced analytics software). Вона включає засоби вилучення даних (data mining) і статистичне програмне забезпечення (statistical software).

На українському ринку інформаційних технологій в області BI-систем представлені в основному компанії-розробники ПЗ зарубіжного походження, оскільки в Україні такі розробки практично не ведуться, або здійснюються для іноземних компаній які просувають їх на світові ринки в тому числі і Український. Крім того автоматизовані системи бізнес-аналітики не мають високого попиту в українського споживача оскільки вважається, що BI-рішення неактуальні для поточного рівня розвитку автоматизації в країні. Деяка активність щодо створення власних BI-систем здійснюється в Російській Федерації, однак такі розробки вирішують лише окремі аспекти завдання управління ефективністю бізнесу. Найбільш масштабними організаціями, що займаються сьогодні розробкою BI-систем у Росії, є TopS BI, Columbus IT Russia, БАРС Груп. Разом з тим, найбільш розвинутими ВІ-продуктами є продукти зарубіжних вендорів, зокрема такі як Actuate BIRT(Actuate), IBM Cognos 8 Business Intelligence (IBM), WebFOCUS (Information Builders), SQL Server 2008 R2 (Microsoft), MicroStrategy (MicroStrategy), Oracle Business Intelligence (Oracle), NovaView (Panorama Software), QlikView (QlikTech), SAP BusinessObjects (SAP), SAS Enterprise Business Intelligence (SAS), TIBCO Spotfire Analytics (TIBCO Spotfire).


Література

1. Power, D. J.. "A Brief History of Decision Support Systems". http://dssresources.com/history/dsshistory.html. Retrieved November 1, 2010.

2. KRUPA, W. K. TBESM nowej ekonomii. BUI „MIKRO-SERVE”. WARSZAWA 2009, ISBN 978-83-61798-08-8


Одрехівський М. В., д.е.н., професор,

зав. кафедри економічної кібернетики та інноватики,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка


ОРГАНІЗАЦІЯ ТА управління інноваційниМИ СИСТЕМАМИ


Аналізуючи світовий досвід створення, організації, розвитку та функціонування інноваційних систем (ІС) [7,8], можна зробити висновок, що їх прогресивний розвиток здійснюється завдяки: вже існуючих на їх території та організації нових наукомістких, високотехнологічних виробництв; належній організації наукових досліджень, розробок та їх впроваджень; наявності прогресивних, безвідходних, екологічно чистих і високопродуктивних технологій; інноваційному менеджменту, спеціалізації і розподілу праці при управлінні інноваційними процесами; сучасним підходам до підготовки та перепідготовки кадрів; розвитку соціальної, інженерно-транспортної і природоохоронної інфраструктури.

Особливої уваги заслуговують питання організації управління інноваційними системами [4]. Це вимагає створення сильного органу самоуправління на зразок координаційної (науково-технологічної) ради, у функції якої входило б визначення стратегії і тактики розвитку ІС, прогнозування шляхів їх розвитку та ринків збуту, відпрацьовування та використання відповідних заходів економічного регулювання, розподіл прав і обов‘язків, що вирішуються керівництвом ІС та місцевою адміністрацією, на території якої розташована ІС.

Оскільки високий рівень ефективності підприємств скоріше всього пояснюється схильністю їх лідерів до управлінських нововведень, ніж здатністю удосконалювати технологічні процеси [1,2], зарубіжні теоретики і практики менеджменту прийшли до думки, що найкращою формою організації управління фірмами слід вважати гнучку, адаптивну систему управління, природною властивістю якої є постійне новаторство, готовність до здійснення будь-яких змін в управлінні, організації, технології, асортименті тощо. Суттєвою особливістю у розвитку сучасного менеджменту слід вважати те, що будь-яка система керування, у першу чергу, вважається інформаційною. Це вимагає раціоналізації структури інформаційних потоків, спрощення процедур обміну інформацією та документообігу, зниження інформаційних перенавантажень, наукових підходів до формування результативної аналітичної інформації, створення фірмових банків даних та баз управлінських знань з метою прийняття оптимальних рішень. Дані проблеми, щодо будь-якої інтелектуальної системи менеджменту, набувають постійних змін. Оскільки управління підприємствами, з метою їх прогресивного розвитку, повинно здійснюватись на інноваційній основі, тобто містити у собі заходи та засоби для реалізації сучасної інноваційної політики і оперативного управління (сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, збутових та інших заходів).

Інформація, яка необхідна для забезпечення інноваційної політики, має дати можливість керівникам орієнтуватись у технологічних питаннях, представити базу для планування, виділення першочергових проблем, формування альтернатив рішення цих проблем, вибору правил прийняття рішень. Інформаційне забезпечення оперативного управління підприємствами має забезпечити виконання намічених планів, випуск високоякісної продукції, надання ефективних послуг, досягнення запланованого рівня економічних показників. Тобто менеджмент, як система управління й регулювання, має забезпечити необхідну інформаційну взаємодію підприємства із зовнішнім та внутрішнім середовищами.

Згідно з кібернетичною наукою, ефективна система управління має мати певну множину своїх станів, яка б відповідала розмаїттю станів об‘єкта керування, і має володіти каналами передачі інформації, які б дозволяли своєчасно отримувати сигнали про ситуацію у об‘єкті керування і зовнішньому середовищі, приймати оптимальні рішення з виникаючих проблем. Звідси стає зрозумілою ключова роль системи передачі і обробки інформації у сучасному менеджменті, важливість інтелектуалізації управлінських процесів. Слід відмітити, що використання сучасної комп’ютерної техніки та відповідних інформаційних систем суттєво змінює характер праці управлінця, надаючи можливість скоротити об‘єм рутинної, нетворчої праці, створюючи інформаційну та технічну основу для перебудови організаційних структур менеджменту з використанням штучних інтелектуальних засобів при прийнятті рішень, що веде до скорочення середньої ланки управління.

Побудова існуючих організаційних структур управління ІС має бути скерована на те, щоб суміщати технічні, технологічні, економічні та інші переваги великих ІС з гнучкістю та інноваційною активністю малих інноваційних структур, забезпечуючи необхідну на сучасному етапі адаптивність систем управління ІС. Тому для вирішення проблем організації та інтелектуалізації процесів розвитку ІС основну увагу доцільно зосередити на побудові інтелектуальної технології керування станами розвитку ІС. У склад останньої доцільно включати: інтелектуальні системи управління станами інноваційних та технологічних процесів, дослідження станів розвитку ІС та управління ними; інтелектуальні навчаючі системи (ІНС), орієнтовані на підготовку та перепідготовку кадрів.

У основу інтелектуалізації процесів управління станами розвитку ІС має бути покладений загальний принцип організації систем управління, згідно з яким, управління об‘єктами здійснюється у три етапи [3]: відображення інформаційного стану об‘єкта управління; формування та прийняття рішень; реалізація прийнятих рішень.

Дослідження методологічних, організаційних, інформаційних та технологічних аспектів управління ІС показує, що вони мають відповідати загальним принципам побудови систем управління, бути ефективними, особливо в умовах ринкової економіки. Процес управління ІП має використовувати зв‘язок між СУ та об‘єктом управління (ОУ) і зворотний зв‘язок ОУ→СУ. Це зумовлює ефективність існуючої системи управління. Зворотний зв‘язок ОУ→СУ передбачає збір інформації про стани ОУ, проходження і результативність інноваційних та технологічних процесів. Зібрана інформація, як згадувалось вище, має накопичуватись, зберігатись і оброблятись за певними алгоритмами. Це служитиме основою оцінки та прогнозування станів ОУ, відпрацювання стратегії і тактики управління інноваційними та технологічними процесами.

З метою вирішення проблем зворотного зв‘язку при управлінні ІС для їх оптимального розвитку, у систему управління рекомендується включати моніторингову службу, яка б здійснювала збір, збереження, обробку та аналіз відповідної управлінської інформації для подальшого формування і реалізації управлінських рішень. Тому до функцій даної служби доцільно включити: розроблення індикаторів станів інноваційних та технологічних процесів; моніторинг станів інноваційних та технологічних процесів; створення інформаційного банку станів ІС; формування альтернатив управлінських рішень.

Але для ефективної діяльності даної служби і для прийняття оптимальних рішень з керування процесами розвитку ІС рекомендується здійснювати їх інтелектуалізацію, шляхом розробки та використання відповідної інтелектуальної технології. Дана технологія має містити у своїй структурі такі інтелектуальні системи, які б на основі інформації про стани розвитку ІС, знань експертів, що агрегатуються у базі знань (БЗ), здійснювали автоматизацію процесів прийняття рішень з кваліфікаційних рівнів співпрацівників ІС, станів технологій ІС та станів розвитку ІС загалом, і відпрацьовували на цій основі відповідні управлінські рішення.

Для розроблення і впровадження інтелектуальних систем у всі сфери діяльності ІС, з метою їх оптимального розвитку, рекомендується створювати у них відповідні наукові лабораторії чи відділи. До основних інтелектуальних систем, що у сукупності можуть становити інтелектуальну технологію управління станами розвитку ІС і підлягати розробці для сприяння стійкому розвитку ІС, можна віднести [3-6]: інтелектуальну систему моніторингу станів розвитку ІС; інтелектуальну систему управління інноваційними та технологічними процесами ІС; ІС підготовки та перепідготовки кадрів.

Інтелектуалізація процесів дослідження та управління розвитком інноваційних систем дозволяє побудувати гнучку, адаптивну та стійку систему управління ІС, природною властивістю якої є постійне новаторство, готовність до здійснення будь-яких змін в управлінні, організації, ресурсах, технологіях, товарах та послугах.


Література

1. Инновационный менеджмент. Методическое пособие. – Часть 1. – К.: Издание концерна "РАМО", 1991. – 112 с.

2. Инновационный менеджмент. Методическое пособие. – Часть 2. – К.: Издание концерна "РАМО", 1991. – 134 с.

3. Одрехивский Н. Методологические аспекты интеллектуальной технологии обучения / Николай Одрехивский, Ольга Ткаченко // Інформатизація та нові технології, 1995. – №2. – С. 38 – 42.

4. Одрехівський М. В. Маркетингово-орієнтоване управління рекреаційними інноваційними підприємствами / Микола Васильович Одрехівський. – Дрогобич : РВ ДДПУ, 2009. – 488 с.

5. Поспелов Г. С. Искусственный интеллект – основа новой информационной технологи / Поспелов Г. С. – М.: Наука, 1988. – 280 с.

6. Ситник В. Ф. Системи підтримки прийняття рішень: навч. посіб. [Електронний ресурс] / Ситник В. Ф. – К.: КНЕУ, 2004. – 614 с. – Режим доступу: http://ubooks.com.ua/books/00013/inx.php

7. Технополисы: мировой опыт и принципы создания (рекомендации) / [отв. ред. Б. А. Малицкий, А. А. Мужилко]. – К., 1993. – 68 с.

8. Технополисы: мировой опыт и принципы создания (обзор) / [отв. ред. В. А. Жовтянский, А. А. Мужилко]. – К.: ИК АН Украины, 1992. – 70 с.


СЕКЦІЙНІ ЗАСІДАННЯ КОНФЕРЕНЦІЇ


Секція 1. МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА


Герасимчук В. Г., д.е.н., професор,

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»


ІНЖЕНЕР – ТВОРЕЦЬ ІННОВАЦІЙ


Ми поділяємо думку дослідників, які стверджують, що нині українські університети на порівняно низькому рівні забезпечують надання масової вищої освіти. Звичайно, це є важливою соціальною функцією, але вона не має жодного стосунку до інноваційного, проривного розвитку вітчизняної економіки [1]. Економічні зрушення в державі беруть свій початок з глибокого коріння, яким є освітянська сфера. Саме в освітянській сфері формується ланцюжок: учень – студент – громадянин – інтелігент. Якісна освіта – це той базис, який значною мірою впливає на добробут людини, її соціальний статус.

Серед численних проблем, накопичених в освітянській сфері: порушена система моральних цінностей, призабуті поняття «інтелігентність», «освіченість», «культура»; впав престиж професії вчителя, викладача, до вишів прийшли викладачі почасти низької кваліфікації; положення Закону про вищу освіту, що викладач має отримувати вдвічі вищу за середню в економіці зарплату, не діє; якість знань знижується у ланцюжку: школа – ліцей, коледж, технікум – університет (бакалаврат – магістратура – аспірантура – докторантура); в університети масово йдуть не так за знаннями, як за дипломом; кваліфікаційний рівень «бакалавр» так і залишається незатребуваним у вітчизняній економіці; збільшується розрив зв’язків у ланцюгу «освіта – наука – виробництво – споживач»; наука, наукові дослідження з університетів, академічних, галузевих, заводських НДІ і відділів або «пішли на базар», або, у кращому випадку, працюють на «когось», тільки не на національну економіку; нову систему підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, яка б задовольняла потреби ринкової економіки, не створено; не стали методологічними центрами вищої освіти університети, що мають статус національних. Їх кількість з 13 досягла майже 50% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації; в рейтингу кращих 10, 100, 500 університетів світу ви не побачите українських університетів, а радіти 712-му місцю в рейтингу одного з ВНЗ (НТУУ «КПІ») підстав замало; упродовж двох незалежних десятиліть в державі зникло слово і явище «інженер», без якого ні юрист, ні соціолог, ні менеджер «з продажу огірків чи цибулі з грядки» або чужоземних товарів національну економіку, насамперед, промисловість, машинобудування з руїн ніяк не підняти на ноги [2].

Чому в результаті спроби втілення в життя гучних понять «економіка знань», «інноваційно-інвестиційна модель економічного розвитку», різного роду програм, «кроків», «проривів» в Україні – коротка тривалість життя, низька середня заробітна плата, високий рівень корупції і т.д. і т.п.? Чому «філософія творчості» крок за кроком заміщується «філософією споживацтва»?

Проаналізуємо розвиток України за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). У черговому рейтингу ООН (2011р.) Україна зайняла 76-е місце серед 187 держав світу. За ІРЛП Україна в 1991р. займала 45-е місце у світовому рейтингу. Очікувана тривалість життя в Україні – 69,0 років (2010р.). Це – нижче від середньосвітового рівня (69,3 року). За цим показником ми займаємо 103-е місце. В Україні тривалість життя нижча, ніж вона була в 1965-1966рр. (71,6 років). Чисельність населення країни за останні 20 років зменшилася з 52 до 45 млн. чол. Найвищі показники тривалості життя в Японії – 83,2 роки. Тривалість життя 80 років і вище – в 23 країнах, між 75 і 80 роками – в 29, між 70 і 75 роками – в 44 країнах.

В України показник середньодушового ВВП (ПКС) складає 6 535 дол. США. У 1990г. він перевищував середньосвітовий показник на 11%: Україна – 5433, світ – 4890 дол. США. Вона займала 51-е місце у світовому рейтингу. Нині цей показник по Україні – 6665 дол. США, 100-е місце серед 182 країн. ВВП (ПКС) країни став на 37% нижче середньосвітового рівня (10725 дол. США). За період 1990-2008рр. індекс світового ВВП виріс на 190,7%. В Україні з 100% він впав до 74,1%. Світова фінансово-економічна криза 2008-2009рр. не привела до значного скорочення світового ВВП: в 2009р. порівняно з 2008р. – лише на 2,2%. В Україні він знизився за рік на 15,1%.

Перспективи розвитку України пов’язані, насамперед, з індустрією. В індустрії «перша скрипка» за інженером – творцем новацій та інновацій. Нині в інженери йдуть «трієчники». Гостра нестача технічних кадрів може стати головною перешкодою для подальшого зростання української економіки. Із-за низької заробітної плати інженерів та інших причин більше половини випускників технічних ВНЗ йдуть працювати не за спеціальністю. Разом з тим, існують високооплачувані і престижні робочі місця для інженерів, але не вистачає кваліфікації у кадрів, немає фахівців, готових зайняти ці місця.

Проблема залучення молоді до інженерії хвилює багато країн, їх уряди. Розроблюється і впроваджуються у зв'язку з цим найрізноманітніші програми і проекти. Так, інноваційна методика, підготовлена корпорацією Parametric Technology Corporation (PTC) вже 10 років використовується в тисячах школах по всьому світу. Її глобальне завдання – створити систему безперервного навчання інженерним спеціальностям «школа – університет – підвищення кваліфікації без відриву від виробництва», і, таким чином, розв'язати проблему нестачі інженерних кадрів для промисловості. Підвищення якості підготовки інженерів має забезпечуватися збільшенням фінансування, модернізацією матеріально-технічної бази ВНЗ, активізацією наукових досліджень, посиленням вимог до студентів, оновленням підручників і посібників. Лише інновації формують фундамент потужного промислового комплексу, ефективної економіки, авторитетної світової держави.


Література

1. Герасимчук В.Г., Андрос С.В. Від конкурентоспроможної освіти до конкурентоспроможної економіки // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал, № 1 / 2011, с. 31-35.

2. Почему в инженеры идут троечники, а в гуманитарии – отличники [Электронный ресурс] / Опубликовано 2011-03-29. – Режим доступа:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Похожие:

Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconМіжнародної науково-практичної конференції (Суми, 18-20 травня 2011 року) Том 1 Суми Сумський державний університет 2011
Ф. Балацький – професор кафедри управління Сумського державного університету, доктор економічних наук, професор
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconМ іністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconМіністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 13 травня 2010 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconМ іністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 18 травня 2007 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconМіністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2011 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconУдентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року Том Природничі науки б ердянськ 2012
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconЗапрошення-програма международная научно-техническая конференция
Оргкомітет Міжнародної науково-технічної конференції «конструкційна міцність матеріалів І ресурс обладнання аес» (Ресурс-2012)
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconБердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2006 року б ердянськ 2006 у дк 37. 01(06)
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
Франка Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції Україна, Дрогобич 4 6 жовтня 2012 року Дрогобич 2012 iconТудентів бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2008 року Том Природничі науки б ердянськ 2008
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib2.znate.ru 2012
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница