Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови




Скачать 43.46 Kb.
НазваниеМацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови
страница1/4
Дата03.02.2016
Размер43.46 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3   4
ІНДЗ

Теми для рефератів

  1. Стилістичні особливості лексичних засобів у науковому мовленні.

  2. Фонетико-інтонаційні особливості усної форми наукового стилю. Словотворчі елементи в термінах.

  3. Стилістичні функції сполучника у науковому мовленні.

  4. Функціональний діапазон прийменників у науковому стилі.

  5. Синтаксичні засоби організації наукового тексту.

  6. Українська наукова мова у працях мовознавців і термінологів.

  7. Шляхи формування мовної особистості дослідника.

  8. Наукова стаття і науковий виступ: спільне і відмінне.

  9. Майстерність усних виступів видатних українських науковців.

  10. Мова наукових виступів однокурсників.

  11. Мова наукових виступів викладачів.

  12. Автор рецензії як фахівець-аналітик.

  13. Робота дослідника зі словниками.

  14. Плагіат у науковому тексті.

  15. Стилістичні позначки в словниках як засіб орієнтування в доборі слова.

  16. Мовно-інформаційна компетенція педагога-дослідника.

  17. Морфологія наукового стилю.

  18. Особливості уживання займенників у науковому стилі.

  19. Посилання. Цитування. Обов'язкові вимоги до оформлення цитат у науковій роботі.

  20. Відгук і рецензія на наукову роботу.

  21. Композиційно-логічна побудова усної наукової доповіді.

  22. Роль "рецензента" на прес-конференції.

  23. Комп’ютерна презентація наукового виступу.



Практичне заняття 1. Науковий стиль української мови: загальна характеристика і специфічні риси

Зміст

1. Місце наукового стилю серед інших стилів української мови.

1.Основні функції та різновиди наукового стилю.

1. Основні жанри наукових досліджень.

1. З історії становлення і розвитку наукового стилю української мови.

Література до теми

  1. Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови. – К.: ВЦ "Академія", 2007. – 360 с.

  2. Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій // Бюлетень ВАК України. – 2007. – №6.

  3. Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до перелiкiв ВАК України: Постанова ВАК України, 15 сiчня 2003 р., №7-05/1. – К., 2003

  4. Широков В. А., Шевченко І. В., Рабулець О. Г., Костишин М., Пещак М. М. Словники України – інтегрована лексикографічна система. Електронний ресурс / НАН України; Український мовно-інформаційний фонд. – К., 2001. – 1 електрон. опт. диск (CDR)


Домашнє завдання


Завдання 1. Прокоментуйте твердження М. Гайдеґґера, що вся діяльність людини “перебуває під знаком Слова”.

Завдання 2. Переконайте в тому, що мова відноситься до всіх інших засобів прогресу, як перше й основне.

Завдання 3. Поясніть сутність поняття мовна компетентність студента (фахівця) та проілюструйте його яскравими прикладами.

Завдання 4. З’ясуйте, за яких умов формується та вдосконалюється мовна/мовленнєва культура студента (фахівця).


Завдання для аудиторної роботи

1. Окресліть основні соціальні фактори впливу на формування української мовної особистості дослідника.

2. Поясніть різницю у значеннях слів: науковий і наукоподібний.

3. Прокоментуйте вислови:

3.1. Страх українського вченого перед українською мовою породжується не тільки острахом не дотримувати норм, а й невмінням або й небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодовувати новітні наукові інформаційні потоки, що PDF created пливуть до нас не в рідномовній одежі. Мислення мовними кліше, відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського вченого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав’язаних іззовні. (В. Пілецький)

3.2. "Українська наукова мова (як і загалом літературна) проходить надзвичайно відповідальний етап свого формування. І кожний із нас, хто активно оперує мовою, виробляючи ті або ті слова, форми, конструкції, відповідає за те, якою вона буде структурно, наскільки збережеться її природність, наскільки вона залишиться сама собою". (О. Сербенська)

4. Прочитайте текст. Виберіть, на ваш погляд,оптимальний варіант підходу до написання наукового тексту.

У дзен-буддизмі є така притча. Одного разу трьох мудреців запитали: "Що ви будете робити із зозулею, яка не хоче кувати?" Перший сказав: "Я уб′ю її". Другий відповів: "Я примушу її кувати". Третій сказав: "Я почекаю, поки вона закує". Відносно керівників дисертантів цю притчу можна перефразувати так. Трьох керівників запитали: "Що ви будете робити з дисертантом, який вперто не хоче виконувати ваші вказівки щодо роботи над дисертацією?" Перший сказав: "Я відхилю його роботу". Другий сказав: "Я примушу його виконати всі правила". Третій сказав: "Я все сам поправлю, як треба..." На нашу думку, в цих відповідях відсутній ще один варіант: велику частину помилок я примушу його виправити, а дещо поправлю сам. (А.Зосимов, В.Голік)

5. Чи згодні ви з міркуваннями вчених? Що варто взяти до уваги, "шліфуючи" мову і стиль наукової роботи? Обґрунтуйте свою думку.

Як можна домогтися поліпшення стилю викладу наукового матеріалу дисертації?...

Демосфен вісім разів переписав "історію" Фукадида, щоб опанувати величну і вражаючу фразеологію цього знаменитого історика...Дві тисячі років поспіль Вудро Вільсон, щоб поліпшити свій стиль, вивчав праці Демосфена. Л.Толстой щодня вивчав Біблію. ..

Секрет поліпшення стилю дисертантом полягає в тому, щоб уважно читати художні книги та вивчати їх...Дозвольте собі вивчити дві – Біблію і Шевченка. Пийте з цих джерел... Якщо дотримуватися цих порад, то поступово, непомітно, але неминуче ваша манера мовлення та виклад думок на папері стануть більш красивими, витонченими та стилістично грамотними... (А.Зосімов, В.Голік)

6. Прочитайте тексти. Перед вами мовні портрети вчених. Виділіть особливості індивідуального стилю відомих науковців.

6.1. Прикладом наполегливості й працьовитості, високої вимогливості до себе, сумлінності й відповідальності, непогамовної жадоби знань, безперервного творчого пошуку і важкої, виснажливої праці є Любов Іванівна Мацько для своїх учнів і колег. Педагог за покликанням, одержима любов'ю до України й рідної мови, вона впродовж кількох десятиліть учить молодь шанувати рідний край, берегти й розвивати українську мову, культуру. Про кафедру, очолювану Любов’ю Іванівною, мабуть, слід сказати окремо. Це невеликий, але дружний колектив, у якому панують доброзичливість, толерантність, творча атмосфера, дух здорових наукових змагань. Його енергетичним центром є Любов Іванівна. Її наукова школа відома не тільки в Україні, а й за кордоном. Як творча особистість, вона непідвладна автоматизму життя, не дає засмоктати себе дріб'язковості й метушні (З журналу "Українська мова і література в школі", 2004.-2).

6.2. Гурток із мови на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Тараса Шевченка вів І.К.Кучеренко, який вражав своєю логікою і творчим підходом до викладання. Свої знання і любов до мови він передав студентам, серед яких була і Світлана Єрмоленко (тепер відомий мовознавець).

Спецкурс "Теорія і практика перекладу" прищепив смак Світлані Єрмоленко до мови, відчуття слова і "спровокував" дипломну роботу "Переклади українською мовою балад А.Міцкевича". Науковим керівником дипломної роботи був В.В.Коптілов, а кандидатської дисертації - Зиновія Тарасівна Франко. На питання, що вона взяла від своїх учителів, Світлана Яківна відповідає: від І.К.Кучеренка – його чітку логіку, від В.В.Коптілова – тонке, загострене відчуття

поетичного, зокрема перекладного, слова, від З.Т.Франко – відкритість до людей, толерантність.

Сьогодні Світлана Яківна – сама талановитий учитель, підготувала 35 кандидатів та 3 докторів філологічних наук. Наталія Мех говорить про свого Вчителя так: "Прогресивна, динамічна, толерантна та чуйна, Світлана Яківна є одним із тих дороговказів, які відкривають новим поколінням істинний сенс наукової творчості" (А.Пономаренко "Не міряйте безмірного безкраїм").

6.3. Учні Івана Зязюна завжди відзначають його блискучі лекції. Кожна лекція завжди авторська, завжди єдина, неповторна, завжди мистецький твір. Її мета – не нав'язувати студентам систему якихось знань, а разом з кожним із них заглибитися в таємниці надзвичайно цікавої і оригінальної науки про почуттєвий світ людини і його вияв у процесі сприймання реальної дійсності, творів мистецтва та інших витворів людського розуму і людських рук, у процесі творчої

самореалізації людини.

Показниками лекторської майстерності педагога важливо визнати науковість та інформативність викладу; доказовість, аргументованість, доступність, послідовність викладених питань, чітку орієнтацію на проблему. Жива думка, живе слово, звернене до потреб сьогодення із синтезом минулого і проекцією у майбутнє – усе це допомагає створити так звану ауру міжособистісного спілкування (Мацько Л., Семеног О. Слово вченого).

7. Напишіть есе на одну з тем?

"Учитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться" (Народне прислів'я);

"Головною властивістю вчителя повинна бути щедрість" (П.Капіца);

"Є … принцип у житті й науці, який визначає обличчя вченого. Це – повага і любов до своїх учителів" (Є. Чазов);

"Праця – найкращий спосіб насолоджуватися життям" (І.Кант);

"Коли в людини багато вільного часу, вона небагато досягне" (Сюнь-Цзы).


Практичне заняття 2. Науковий стиль української мови:

загальна характеристика і специфічні риси

План

  1. Місце наукового стилю серед інших стилів української мови.

  2. Основні функції та різновиди наукового стилю.

  3. Основні жанри наукових досліджень.

  4. З історії становлення і розвитку наукового стилю української мови.

Література

  1. Жовтобрюх М. А. Нариси історії українського радянського мовознавства (1918 – 1941) / АН України. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Відп. ред. В.М.Русанівський. – К.: Наук. думка, 1991. – 260 с.

  2. Зелінська Н.В. Поетика приголомшеного слова: українська наукова література ХІХ – початку ХХ ст.: Монографія. – Львів: Світ, 2003. – 352 с.

  3. Історія мовознавства імені О.О.Потебні НАН України – 75, 1930 – 2005: Матеріали до історії / Редкол. : В.Г.Скляренко (відп. ред.) та ін. – К.: Довіра, 2005. – 565 с.

  4. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. – К., 1970. – 306 с.

    • Коновець О.Ф. Українська наука як феномен культури: Нариси історії від найдавніших часів до першої третини ХХ ст. К., 2000. – 276 с.

  5. Кухарєва В.І. Комунікативний потенціал односкладних речень у науковому тексті //Українська мова і література. – 2002. – № 47. – С. 12 – 15.

  6. Микитюк О.М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України (історико-педагогічний аспект) / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Х.: "ОВС", 2001. – 256 с.

  7. Михайлова О.Г., Сидоренко А.А., Сухопар В.Ф. Українське наукове мовлення. Лексичні та граматичні особливості: Навч. посіб. – Харків, 2000. – 97 с.

  8. Ничкало Н. Про рідномовні обов’язки вченого–педагога // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1998. – №4. – С. 12 – 14.

  9. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 440 с.

  10. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. – К.: "Центр навчальної літератури", 2006. – 312 с.



Домашнє завдання


1. Український мовознавець А.Капелюшний узагальнює риси наукового стилю. Проілюструйте наведені нижче ознаки прикладами наукових текстів:

  • уживання термінів;

  • використання абстрактної лексики;

  • використання наукової фразеології (складених термінів);

  • переважання іменників, використання категорії числа

  • іменників з послабленим граматичним значенням;

  • використання прикметників для уточнення змісту поняття через зазначення його ознак;

  • широке вживання дієслова у формі теперішнього позачасового;

  • використання форм особи дієслів та особових займенників у найбільш абстрактно-узагальнених значеннях;

  • використання прислівників у сполучній функції;

  • використання різноманітних складних речень і складного синтаксичного цілого.

2. Прочитайте текст. Охарактеризуйте ознаки наукового стилю мови (абстрагованість, логічність,точність, аргументованість та ін.) .

Раціональним у процесі вдосконалення комунікативних умінь та навичок старшокласників засобами науково-навчального тексту є використання методів, що ґрунтуються на взаємодії учителя й учнів на уроці (за О.Біляєвим). До них належать методи теоретичного вивчення мови – усний виклад учителем матеріалу (лекція), бесіда, спостереження учнів над мовою, робота з підручником, метод вправ.

Особливе значення в процесі поглибленого вивчення української мови мають інтерактивні та імітаційні методи, представлені в працях дослідників (Ф.Бацевич, Р.Балан, О.Вербило, О.Горошкіна, С.Караман, М.Олійник, О.Пєхота, Л.Пироженко, О.Пометун, Л.Скуратівський, Г.Шелехова та ін.). Ці методи активно впливають на наукове спілкування старшокласників, сприйняття та відтворення навчальних текстів, допомагають у побудові власних міркувань наукового змісту.

3. До яких основних різновидів наукового стилю варто віднести подані жанри досліджень?

Наукова монографія, наукова стаття, реферат, анотація, тези, підручник, навчальний посібник, конспект, реферативний огляд, резюме, тези, доповіді, курсова, дипломна, магістерська роботи, дисертація, аналітична записка, науковий звіт, рецензія, відгук.

4. Дослідники стверджують, що процесом творення І.Франком наукового стилю української мови був, по суті, процес поступового відмежування від художньо -

публіцистичних (а частково й епістолярних) способів висловлення та переходом з емоційно-експресивної тональності на нейтрально-повідомлюючу лексику, і, нарешті, знаходженням необхідних для наукової об'єктивності стилю засобів формулювання.

Прокоментуйте ці міркування зверненням до праці “Із секретів поетичної творчості” І.Франка.


Завдання для аудиторної роботи


1. Прочитайте текст. Який різновид наукового стилю представлений? Визначте відповідні мовні особливості.

"Чим дипломна робота може придатися після університету"

Є два способи зробити так, щоб диплом був корисний й після захисту. По-перше, обрати таку тему, що згодом перейде в ширше дослідження на багато років наперед, за наявності бажання і здібностей. Проте не лише науковцеві, а й скажімо, директору турагенства знадобиться досвід роботи над дипломом. Адже для написання будь-якого документа доведеться: 1) чітко сформулювати тему; 2) зібрати матеріал; 3) систематизувати матеріал; 4) осмислити зібраний матеріал; 5) надати матеріалові органічної форми; 6) подбати, щоб читач, по-перше, розумів, про що йдеться, а, по-друге, міг самостійно звернутися до цитованих документів й висловлювати судження про них. Це значить, що робота над дипломом вчить розважливості й систематичності. Опановується метод. Людина вчиться створювати придатний для вживання текст. Отже, не так важлива тема роботи, як

досвід її створення. Коротше, написання диплома – як тренування пам'яті (історик і філософ Еко Умберто).


2. Прочитайте уривки зі статей. Охарактеризуйте лексичні, граматичні засоби, використані для характеристики наукового мовлення відомих українських науковців.

2.1.Мовний світ Івана Франка, космічно великий і серед розмаїття інших мовних світів неповторний, подивлятиме ще не одне покоління дослідників, яким судилося відкривати й пізнавати поки що лише окремі острівці в океані Франкового мовного буття. Цей світ є витвором титанічної роботи мозку, великої сили духу, чистоти серця, всеохопної сердечної любові до рідного. У мовному світі Митця – реалізація ментального лексикону і просвітлений слововжиток, активність свідомого/підсвідомого і великомасштабна стратегія духу, вільна гра великого інтелекту, загострення інтелектуального зору і монументальна просвітленість...

...мовний світ Генія — це вічно „заклопотане я”, занепокоєне буття; це велика мережа стежок для думок, укоріненість у дусі, це мислення, що постійно діє, спонукає до чину, прокладає нові шляхи. Цей мовний світ стає своєрідною системою моделювання людини, входить, як висловлюються філософи, у людський „життєсвіт”... Генетичною здатністю та великим талантом Франка було

слухати — і чути, „слухати” навіть те, що бачить око, і „чути” його, перепускаючи через своє „я”, сприймаючи „розумом серця”, вкарбовуючи в пам’ять. (Сербенська О. Мовлене слово у життєсвіті Івана Франка).

2.2....Михайло Грушевський був визначним стилістом – теоретиком і практиком. Він бачив і розумів, що в ситуації бездержавності і територіальної роз`єднаності українських земель і заборони української мови, (коли, як писав П.Житецький, “з 60-х років минулого віку ми вже не маємо ні одної теоретичної праці, писаної

книжною, малоруською мовою”), були відсутні життєво-вирішальні чинники для висхідного розвитку української літературної мови. Вона не зможе задовольняти інтелектуальні потреби суспільства, якщо не буде повносило функціонувати в ньому, якщо не виробляти в ній науковий, діловий, публіцистичний стилі.

Щоб готувати український народ до свідомого національного життя, вводити в коло цивілізованих народів, потрібна високорозвинена, поліфункціональна, стилістично розбудована українська літературна мова. І М.Грушевський творив таку мову, обґрунтовуючи потребу українського термінотворення, щоб плекати та

розвивати науку українською мовою. Активно працюючи в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка, Михайло Грушевський не оминав жодної праці, що стосувалася проблем української мови, шляхів розвитку літературної форми мови, правописного унормування, термінотворення. Він спілкувався майже з усіма тогочасними українськими мовознавцями, захищав позиції українства.

Предметом особливої турботи Михайла Грушевського був науковий стиль. М.Грушевський, орієнтуючись на наддніпрянську основу літературної мови, активно використовував наукову термінологію, уже вироблену західноукраїнською мовною практикою, справедливо вважаючи, що її формували й представники східної частини України, які друкували свої праці на заході. Коли в 1917 році постала потреба витворювати термінологію для різних галузей науки,

то М.Грушевський у тижневику “Промінь” звернув увагу на реальні потреби часу – вчити дітей і дорослих треба негайно – отже, доведеться скористатися тією термінологією, що вже є в українській мові і зафіксована у словниках, передусім у “Словарі…” Б.Грінченка, виробленою у Галичині термінологією і запозиченнями із західноєвропейських мов та російської (Мацько Л. Михайло Грушевський про українську мову).

3. Продовжіть міркування:

Учитися гарної, спокійної, інтелігентної мови треба довго й уважно – прислухаючись, запам'ятовуючи, помічаючи, читаючи й вивчаючи (Д.Лихачов);

"Розумова праця чи не найважча для людини. Мріяти – легко і приємно, а думати важко" (К.Ушинський); "Спитати – сором хвилини, не знати – сором на все життя"(Народне прислів'я); "Усе людське вміння - не що інше, як суміш терпіння і

часу" (Оноре де Бальзак).

4. Прочитайте тексти. Визначте тип тексту (опис, міркування, розповідь), ключові слова, лексичні і граматичні засоби.

4.1. Художня картина світу В.Шевчука антропоцентрична і національно забарвлена. Людина в усій її неповторності й універсальності, яка перебуває в центрі цієї картини світу, неодмінно живе в Україні за законами і звичаями свого народу, за його віруваннями, сприймає світ крізь призму національного світовідчуття. Власна ментальна візія України письменника вмонтована (за бароковим принципом творення цілого через часткове) в універсальну картину світу. Таке поєднання загального й індивідуального характерне для мовної картини світу митця (О.Переломова).

4.2. Серед першочергових завдань українського мовознавства сьогодні залишається докладне вивчення складу, семантичної структури та географії лексики територіальних діалектів. При цьому особливого значення набуває ареалогія– напрям діалектології, у межах якого досліджують характер, лінгвістичну сутність одиниць діалектного членування, просторову поведінку елементів діалектної мови, зумовленість просторових характеристик мовних явищ їх історією, зв’язками з традиційною культурою носіїв діалектів (Л.Дорошенко).

5. Перед вами кілька текстів. Які різновиди наукового стилю вони представляють? Випишіть мовні засоби цих різновидів.

5.1. Що ж таке наука i яке мiсце посiдає в нiй мова? Наука, якщо їй дати коротке визначення, – це форма людських знань, система понять про закони розвитку природи, суспiльства й мислення для передбачення i перетворення дiйсностi в iнтересах суспiльства. Як бачимо, i мова, i наука пов'язанi iз мисленням людини. Як ми мислимо, таку науку й таку мову маємо.

Менi часто доводилося вислуховувати такi нiсенiтницi, що українська мова застарiла, патрiархальна й не пасує для наукових праць. Часто українськi науковцi й самi сприяють таким висловлюванням, надмiру захоплюючись дiалектами, поверненням до мови, яка була характерна ще в 19-му столiттi. Наведу приклад. На початку 20-го столiття в Захiднiй Українi була розроблена парадигма, що в запозичених словах iз латини звук "а" потрiбно передавати звуком "я". Тому тодi писали "радiяцiя", i до такої парадигми багато хто зараз повертається (Р.Гудба)

5.2. Аналіз лінгвістичних досліджень дозволяє виділити такі характеристики науково-технічного тексту: 1) статичність; 2) прагнення до стислості, компактності вираження; 3) широке використання абстрактної лексики й своєрідний спосіб її конкретизації; 4) специфічне вираження абстрагованості й

узагальненості як способу наукового пізнання.

У ході аналізу індивідуальних стилістичних рис певного тексту, відзначають дієслівний або іменний характер стилю залежно від того, чому віддає автор перевагу – більш широкому використанню дієслів, що створює динамічність, або іменників і прикметників, що відображає більшу статичність тексту. Статистичні дослідження текстів наукового стилю свідчать про його статичність на відміну від

стилю художньої літератури. Це явище цілком закономірне й поясниме: ті або інші поняття в науковій літературі конкретизуються детальніше й різноманітніше, ніж у стилі художньої літератури (О.М. Акмалдінова, О.О.Письменна).

5.3. У посібнику розглядаються основні питання курсу усної народної творчості. Новизна посібника – у методичній багатоваріантності його структури. Поряд із стислим викладом теоретичного матеріалу до кожної теми семи модулів пропонується система різнорівневих форм контролю набутих знань і вмінь: контрольні, тестові запитання, творчі, проблемні завдання, мета яких – спрямувати студента на самостійний пошук, сприяти розвитку його творчого, аналітичного мислення, формувати професійно компетентного вчителя-словесника.


Практичне заняття 3. Мовне оформлення результатів наукової роботи

План

1. Мова і стиль викладу у науковій роботі.

2. Складання робочого плану. Опрацювання лiтературних джерел.

3. Бібліографічний опис. Робота з українськими ресурсами мережі Інтернет.

4. Програма наукового дослідження та його понятійний апарат. Методи наукових досліджень.

5. Створення тексту науково-дослідної роботи.

Домашнє завдання

1. Перекладіть українською мовою наведені плани до кожного науково-навчального тексту з риторики, знання якої є обов’язковою складовою освіченості та професіоналізму насамперед гуманітарія. Визначте особливості формулювання пунктів планів різних видів засобами української наукової мові.

Софисты – учителя риторики

Вопросный план:

1. Где возникла риторика?

2. Кто такие софисты и как они понимали роль слова?

3. Что подтверждает популярность учителей-софистов?

4. В чем состояла задача софиста?

Тезисный план:

1. Риторика возникла в античной Греции в V–ІV в. до н.э.

2. Софисты – платные учителя, которые в Древней Греции не только обучали практическому красноречию, но и составляли речи для нужд граждан. Софисты постоянно подчеркивали роль слова, считая его великим властелином, обладающим весьма малым и совершенно незаметным телом, но соверша-

ющим чудеснейшие дела.

3. Софисты ездили по всей Греции и помогали желающим овладеть красноречием, выполняя также дипломатические поручения (Горгий) и занимаясь государственной деятельностью (Продик, Протагор).

4. Задача софиста – научить “делать слабое мнение сильным”, заставить “малое казаться большим, а большое — малым, новое представить древним, а древнее — новым, сделать людей рабами своими по доброй воле, а не по принуждению”.

Номинативный (назывной) план:

1. Родина красноречия.

2. Роль софистов в развитии практического красноречия и теории ораторского искусства.

3. Популярность учителей-софистов в Древней Греции.

4. Задача софиста.

Сократ и Платон — создатели теории “подлинного красноречия”

Вопросный план:

1. Почему Сократ и Платон бросили вызов софистам?

2. Какова суть теории красноречия Сократа?

3. В чем ценность теории красноречия Платона?

Тезисный план:

1. Сократ и Платон осуждали ораторов-софистов за стремление к успеху, за их готовность силою красноречия убедить публику в чем угодно, за “продажу мудрости”.

2. Суть теории красноречия Сократа, изложенная в диалоге “Федр”, состоит в том, что требуется знать, что же именно подвергается обсуждению; изучить сущность предмета разговора; изложить свои мысли, соблюдая строгую последовательность: вступление, изложение, доказательство, правдо подобные выводы.

3. Ценное в теории красноречия Платона — идея воздействия речи на душу, поскольку подлинное красноречие основано на знании истины.

Номинативный (назывной) план:

1. Вызов Сократа и Платона софистам.

2. Суть теории красноречия Сократа.

3. Ценное в теории красноречия Платона.

2. Складіть українською мовою плани різних видів до наведених мовою оригіналу текстів з проблем риторики — актуальної для всіх студентів царини лінгвокультурологічних знань.

Цицерон и его сочинения об ораторском мастерстве

Культура Древней Греции, в том числе и достижения в области риторики, была творчески воспринята Древним Римом. Расцвет римского красноречия приходится на I в. н.э., когда особенно возрастает роль Народного собрания и судов. Вершиной развития ораторского искусства является деятельность Цицерона.

Марк Туллий Цицерон (106–43 до н.э.) — крупнейший древнеримский оратор, политик, писатель. Его имя стало даже нарицательным. Из риторических сочинений Цицерона большое значение имеют прежде всего три книги: “Об ораторе”, в которой автор показывает идеального, всесторонне образованного оратора-философа; “Брут, или О знаменитых ораторах” — история красноречия; “Оратор” — произведение, в котором разрабатывается вопрос о лучшем стиле и

теоретически обосновывается собственный идеал. Это пам’ятники античного гуманизма, имевшие огромное влияние на всю европейскую культуру.

Каковы же взгляды Цицерона на ораторское искусство? Автор сетует на то, что красноречие среди всех наук и искусств имеет менше всего представителей. И это не случайно. По его мнению, п о д л и н н о е к р а с н о р е ч и е — нечто такое, что дается труднее, чем это кажется.

Красноречие рождается измногих знаний и умений. “В самом деле, — пишет он, — ведь здесь необходимо усвоить саме разнообразные познания, без которых беглость в словах бессмысленна и смешна; необходимо придать красоту самой речи, и не только отбором, но и расположением слов; и все движения души, которыми природа наделила род человеческий, необходимо изучить до тонкости,

потому что вся мощь и искусство красноречия в том и должны проявляться, чтобы или успокаивать, или возбуждать души слушателей. Ко всему этому должны присоединиться юмор и остроумие, образование, достойное свободного человека, быстрота и краткость как в отражении, так и в нападении, проникнутые тонким изяществом и благовоспитанностью. Кроме того, необходимо знать всю историю, чтобы черпать из нее примеры; нельзя также упускать знакомства с законами и гражданскими правами. Нужно ли мне еще распространяться о самом исполнении, которое требует следить и за телодвижениями, и за жестикуляцией, и за выражением лица, и за звуками и оттенками голоса?..” Это, собственно, программа подготовки оратора. Цицерон считает, что основа ораторского искусства — прежде всего глубокое знание предмета; если же за речью не стоит

глубокое содержание, усвоенное и познанное оратором, то словесное выражение — пустая и ребяческая болтовня. Так что же такое риторика, по мнению Цицерона?

Риторика — это наука об ораторском искусстве. Во всех трех трактатах Цицерона постоянно звучит вопрос о взаимоотношении риторики и других наук, в частности философии. И всякий раз он неуклонно приходит к принципу подчинения всех наук главной ораторской цели. Один вопрос разделял философов и риторов: является ли риторика наукой? Философы (вспомним Сократа и Платона) утверждали, что риторика не есть наука. Риторы утверждали обратное. Цицерон предлагает компромиссное решение: риторика не есть истинная, т.е. умозрительная, наука, но она представляет собой практически полезную систематизацию ораторского опыта. Обязанности оратора заключаются в следующем: 1) найти что сказать; 2) найденное расположить по порядку; 3) придать ему словесную форму; 4) утвердить все это в памяти; 5) произнести.

Цицерон придерживается установившейся в античном мире классической схемы, согласно которой предлагалось пятичастное деление риторического процесса. Риторический процесс — весь путь от мысли к звучащему публичному слову. Кроме того, в задачу оратора входит расположить к себе слушателей; изложить сущность дела; установить спорный вопрос; подкрепить свое положение; опровергнуть мнение противника; в заключение придать блеск своим положениям и окончательно низвергнуть положения противника.

В чем видел Цицерон красоту речи? В ее свежести, благородстве, страстности, логичности, причем, по его мнению, “цветы слов и мыслей” должны распределяться в речи “с разбором”. Словесные нагромождения, расцвеченная чрезмерно яркими красками речь не доставляют длительного удовольствия, пресыщают и раздражают слушателей. Цицерон продемонстрировал глубокое проникновение в сущность ораторского искусства, создав ораторскую теорию на основе своего богатого опыта. Блестящий теоретик, он обобщил и осмыслил взгляды теоретиков и практиков красноречия.

Учение о красноречии М. В. Ломоносова

М. В. Ломоносов сыграл огромную роль в развитии учения о красноречии в России. Не случайно Н. М. Карамзин в “Пантеоне российских авторов” назвал Ломоносова “отцом российского красноречия”.

До риторики Ломоносова никаких правил для начинающего писателя, кроме схоластических рукописных курсов риторики, уже устаревших, не было. Смелое новаторство проявилось в том, что это было первое русское общедоступное руководство по красноречию. Все доломоносовские риторики, рассчитанные на узкий круг читателей, были или латиноязычными, или написаны на трудном для понимания церковнославянском языке. Впервые за всю историю появления риторик на Руси ее автором был не представитель духовенства, а ученый, нахо-

дившийся в оппозиции к церкви и святейшему Синоду. Справедливо поэтому высказывание о том, что “появление “Риторики” Ломоносова освобождало тем самым теорию словесного искусства от церковной опеки, тяготевшей над ней в течение многих веков и тормозившей ее развитие”.

Несмотря на множество противников, с которыми М. В. Ломоносову приходилось скрещивать копья, они не могли помешать блестящему успеху “Риторики”, которая в XVIII в. выдержала семь изданий. В начале ХІХ в. “Риторика” переиздавалась дважды — в 1805–1810 гг.

Три вида риторики

Есть три вида риторики, потому что есть столько же родов слушателей. Речь слагается из трех элементов: из самого оратора, из предмета, о котором он говорит, и из лица, к которому он обращается; оно-то и есть конечная цель всего (я разумею слушателя). Слушатель непременно бывает или простым зрителем, или судьей, и притом судьей или того, что уже свершилось, или ж того, что мо-

жет совершиться. Примером человека, рассуждающего о том, что имеет быть, может служить член народного собрания, а рассуждающего о том, что уже было, — член судилища; человек, обращающий внимание только на дарование оратора, есть простой зритель.

Таким образом, естественно является три рода риторических речей: совещательные, судебные и эпидейктические. Дело речей с о в е щ а т е л ь н ы х — склонять или отклонять, потому что как люди, которым приходится совещаться в частной жизни, так и ораторы, произносящие речи публично, делают одно из двух: или склоняют, или отклоняют. Что же касается с у д е б н ы х речей, то дело их — обвинять или оправдывать, потому что тяжущиеся всегда делают непременно одно что-нибудь из двух: или обвиняют, или оправдываются.

Дело э п и д е й к т и ч е с к о й речи — хвалить или порицать. Что касается времени, которое имеет в виду каждый из указанных родов речи, то человек, совещаясь, имеет в виду будущее: отклоняя от чего-нибудь или склоняя к чему-нибудь, он дает советы относительно будущего. Человек тяжущийся имеет дело с прошедшим временем, потому что всегда по поводу событий, уже свершившихся, один обвиняет, а другой защищается. Для эпидейктического оратора наиболее

важным представляется настоящее время, потому что всякий произносит похвалу или хулу по поводу чего-нибудь существующего.

У каждого из этих родов речей различная цель, и так как есть три рода речей, то существуют и три различные цели: у человека, дающего совет, цель — польза и вред: один дает совет, побуждая к лучшему, другой отговаривает, отклоняя от худшего; остальные соображения, как-то: справедливое и несправедливое, прекрасное и постыдное — здесь на втором плане. Для тяжущихся целью служит справедливое и несправедливое, но и они присоединяют к этому другие соображения. Для людей, произносящих хвалу или хулу, целью служит прекрасное и постыдное, но сюда также привносятся прочие соображения (по

Н. Кохтеву).

Завдання для аудиторної роботи


АЛҐОРИТМІЧНИЙ ПРИПИС ДО КОНСПЕКТУВАННЯ

ДРУКОВАНОГО ДЖЕРЕЛА НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. З’ясуйте для себе загальну мету конспектування, а саме: який конспект цього разу вам потрібний — стислий чи докладний (розгорнутий, деталізований)

Пам’ятайте! Стислий конспект передає в узагальненому вигляді найсуттєвішу інформацію тексту, а докладний (розгорнутий) конспект включає також відомості, які конкретизують, мотивують, деталізують основні положення тексту у вигляді

доведень, пояснень, аргументів, ілюстрацій тощо.

2. Пригадайте, як ви починали роботу над складанням плану.

Ці ж дії допоможуть вам зрозуміти основний зміст тексту і становитимуть підготовчий етап для складання конспекту:

а) прочитайте заголовок та спрогнозуйте за ним проблематику і ключові поняття тексту;

б) перевірте свій прогноз, прочитавши уважно та усвідомлено текст;

в) визначте основну інформацію абзаців: ключові слова, словосполучення, речення;

г) опрацюйте вдруге абзаци й вирішіть, як найдоцільніше скоротити речення з головною інформацією, і позначте у найзручніший для вас спосіб скорочений варіант абзаців;

д) розподіліть текст на структурно-змістові частини (фрагменти);

е) зазначте в кожному фрагменті головну й неголовну (додаткову) інформацію.

3. Складіть і запишіть план-програму розроблюваного конспекту.

4. Відберіть інформацію, звернувши увагу і на зазначену курсивом, дійсно необхідну для реалізації визначеного плану-програми.

5. Здійсніть, опрацьовуючи відібрану інформацію, її комплексну компресію, паралельно використовуючи для цього різноманітні прийоми концентрації змісту і мовних засобів тексту:

• визначте і розмежуйте в обраний спосіб ту інформацію, яку передаватимете дослівними формулюваннями з тексту, й ту, що трансформуєте у скорочений варіант;

• об’єднайте прості речення у складні;

• коректно спростіть складні (довгі) конструкції;

• вилучіть з речень дієприкметникові та дієприслівникові звороти;

• вилучіть речення з надлишковою інформацією, а також побіжні висловлювання та міркування;

• передайте інформацію (де це є можливим і доцільним) у вигляді таблиць, діаграм, схем, графіків тощо.

6. Логічно об’єднавши відібраний і трансформований матеріал (за допомогою різних засобів організації зв’язного тексту), запишіть його і переконайтесь, що підготували саме конспект.

Примітка. Доцільно скористатися загальноприйнятим скороченим записом слів.

7. Зазначте в конспекті основну, найважливішу та найціннішу інформацію, використовуючи такі прийоми, як підкреслювання (у т.ч. різними кольорами), позначки (окличні й питальні знаки) на берегах (полях) тощо.

8. Здійсніть самоконтроль, з’ясувавши: а) чи всю головну інформацію тексту-джерела відбито в конспекті;

б) чи є логічним за побудовою конспект;

в) чи абсолютно точно наведено цитати, цифрові і фактичні дані;

г) чи є нормативним за мовним оформленням текст (відсутні орфографічні, лексичні, граматичні та стилістичні помилки).

9. Відредагуйте за результатами здійсненого самоконтролю зміст, структуру та мовне оформлення одержаного конспекту.

Пам’ятайте! При конспектуванні доцільно використовувати достатні береги в зошиті для фіксації власної думки з приводу прочитаного, певних позначок, подальших міркувань, запитань, зауважень тощо.


1. Поставте наголоси у словах. Складіть речення у науковому стилі з урахуванням наведених слів.

Вимога, випадок, бюлетень, вказівка, дійовий, документ, магістерський, навчання, найяскравіший, насамкінець, переобрання, передовсім. передусім, питання, позачерговий, показник, показники, помилка, помилки, рукописний.

2. За допомогою словників з'ясуйте значення термінів, при можливості підберіть українські відповідники.

Гіпотеза, метод, компетенція, магістр, бакалавр, дефініція, концепт, гіпотеза, електорат, конотація, лакуна, плеоназм, тавтологія, глотогенез.

3. Поміркуйте, чи є нормативними такі вислови. При потребі виправіть помилки.

Наукова ступінь; дякуючи вам; згідно наказу; приведені показники співпадають; можемо привести слідуючі приклади; по нашій кафедрі два аспіранта; ведуча організація; завідуючий відділом; по крайній мірі; співпадіння обставин; явна помилка; як нами вже відзначалось; дані експерименту виявили більш кращий результат; питання по подальшому вивченню; на етапі дослідження були допущені такі дефекти.

4. Поставте в родовому відмінку однини:

бакалавр, деканат, факультет, інструмент, відсоток, будинок, епізод, графік, синтаксис, вчений секретар, доповідач, абітурієнт, магістрант, аспірант, зиск, практикум, засіб, метод, аргумент, відбиток.

5. Яким конструкціям віддамо перевагу:

не мішало б, не вадило б, не завадило б; немає потреби, відпала необхідність; почати обговорювати; приступити до обговорення; подати на розгляд; вступати в силу; набувати чинності; підпис завіряю; підпис засвідчую; служити підставою;

бути підставою.

6. Визначте загальний смисл тексту, виділіть його смислові частини, ключові слова, терміни, морфологічні та синтаксичні засоби.

Спотворення, замовчування та фальсифікація фактів, стандартизація світоглядних засад творчості митців упродовж десятиліть перешкоджали достатньо повному та глибокому вивченню всього спектру їх художнього доробку. Сьогодні це зумовлює нагальну потребу нового прочитання классики... Один із аспектів цієї роботи зумовив необхідність переоцінити систему образів літератури порубіжжя, запропонувати відповідні науково-методологічним засадам

сучасного літературознавства характеристики героїв, переосмислити бачення суспільно значимих явищ, процесів, оприявлених у художньому контексті кінця ХІХ – початку ХХ ст... (Л.Горболіс).

Практичне заняття №4. Композиція писемного наукового тексту

План

1. Складові композиції. Робочий план. Перелік умовних позначень.

2. Мовне оформлення основних композиційних компонентів наукового дослідження.

3. Посилання і цитування.

4.Оформлення списку використаних джерел.

5. Мовні засоби у науковій роботі.

Література

  1. Дядюра Г. Образність як засіб діалогічності науково-популярного тексту // [Електронний ресурс] – Режим доступу:

<Електронна бібліотека Інституту журналістики. htpp: //www.journ.univ.kiev.ua/>. – Загол. з екрану. – Мова укр.

  1. Євграфова А. Заголовок як актуалізатор текстової інформації // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:
  1   2   3   4

Похожие:

Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconРобоча програма навчальної дисципліни «культура наукової української мови»
Робоча програма «Культура української наукової мови» для студентів за напрямом підготовки 0203 «Гуманітарні науки» спеціальності...
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconПлющ П. П. Історія української літературної мови
Предмет, завдання І значення курсу історії української літературної мови, його зв`язок з іншими філологічними дисциплінами
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconРекомендації щодо організації методичного забезпечення та вивчення української мови І літератури в 2012-2013 навчальному році
Викладання української мови та літератури в районі здійснюють 96 учителів з вищою педагогічною освітою
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconВ текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова
Роботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови Національної академії наук України
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconНовые поступления в библиотеку 1
Кращі учнівські твори з української мови І літератури : 10-11 кл. / О. Ю. Байбак [и др.]. Донецьк : тов вкф "бао", 2007. 703 с
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconУчебно-методический комплекс учебной дисциплины «теория культуры»
Динамика культуры. Принципы типологии культуры. Культурогенез; культура и природа; культура и язык; культура и общество; социальное...
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconАрендт Х. Ситуация человека //Вопросы философии. 1998. №11
Бестужев-Лада И. В. Культура, контр-культура, антикультура // На пороге хх1 в.: образование и культура. – М.,1996
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconРабочая программа по предмету «Православная культура» для 2 класса
Л. Л. Шевченко «Православная культура» // Православная культура. Концепция и программа учебного предмета. 1-11 годы обучения. – М.:...
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconСистема оподаткування
Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови iconРекомендована література
Г. Г. Крючков. Прискорений курс французької мови. Підручник для студентів немовних факультетів вищих навчальних закладів. – Київ:...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib2.znate.ru 2012
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница