В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова




Скачать 21.36 Kb.
НазваниеВ текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова
страница1/3
Дата03.02.2016
Размер21.36 Kb.
ТипКодекс
  1   2   3
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ





РОГОЖА Валентина Григорівна


УДК 81'26:81'367:'373


ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ВОЛЬОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ

В ТЕКСТАХ КОДЕКСІВ УКРАЇНИ


10.02.01 – українська мова


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук


Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови Національної академії наук України.


Науковий керівник – доктор філологічних наук, професор

Єрмоленко Світлана Яківна,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу стилістики та культури мови.


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Шевченко Лариса Іванівна,

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії української мови;


кандидат філологічних наук, доцент

Горбачук Дмитро Васильович,

Полтавський державний педагогічний університет

ім. В.Г.Короленка,

доцент кафедри української мови.


Провідна установа – Рівненський державний гуманітарний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра української мови, м. Рівне.


Захист відбудеться „30” березня 2005 року о „16” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).


Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства

ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).


Автореферат розіслано „25” лютого 2005 року.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А. СамойловаЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. У сучасній мовознавчій науці спостерігається підвищений інтерес до категорії модальності в її багатофункціональних виявах. Модальні відношення і засоби їх реалізації все частіше привертають увагу лінгвістів і стають об’єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях.

Ґрунтовні дослідження категорії модальності репрезентовано працями В.В.Виноградова, Н.Ю. Шведової, Г.О. Золотової. Інноваційні підходи в дослідженні цієї категорії спостерігаємо в роботах Н.Д. Арутюнової, А.В. Бондарка, І.Р.Вихованця, А.П. Грищенка, Н.В. Гуйванюк, Л.С. Єрмолаєвої, Л.О. Кадомцевої, Г.П. Немця, Б.В. Хричикова, В.Д. Шинкарука. Категорію модальності в граматичній структурі української мови розглядають як морфологічну дієслівну категорію способу і як синтаксичну категорію речення (О.Л. Доценко, О.І. Наконечна, С.В.Харченко, В.А. Чолкан, С.Т. Шабат, Н.В. Швидка та ін.).

Модальність аналізують крізь призму логічної інтерпретації як категорію логіко-семантичну та логіко-граматичну (Г.В. Колшанський, В.З. Панфілов). Текстову модальність, що формується на основі тісно з нею зв’язаної суб’єктивної модальності, яка виступає граматичним вираженням антропоцентричності – фундаментальної властивості мовної діяльності, досліджує Г.Я. Солганик.

Процеси, що відбуваються в стильовій системі сучасної української мови, зокрема в такому її різновиді, як офіційно-діловий стиль, знаходять відображення в роботах Н.Д. Бабич, С.П. Бибик, М.А. Жовтобрюха, С.Я. Єрмоленко, А.П. Коваль, А.Ф. Марахової, М.М. Пилинського, О.Д. Пономарева, О.О. Тараненка, В.А.Чабаненка, І.Г. Чередниченка та ін. Роль та функцію мови в юрисдикційному текстотворенні досліджують Л.В. Ажнюк, Н.В. Артикуца, Л. Двірна, Г.С.Онуфрієнко, Н.М. Поліщук, Ю.Ф. Прадід, Б.Р. Стецюк, Ф.Е. Ткач та ін.

Сучасний період розвитку української законотворчості зумовлює поглиблений науковий інтерес до мови права, до стилістичної маркованості текстів кодексів України щодо вираження в них семантичної категорії модальності.

Названа проблема безпосередньо стосується окремого напрямку дослідження – юридичної лінгвістики (Ю.Ф. Прадід), оскільки розв’язання низки нагальних проблем сучасної правознавчої науки неможливе без використання лінгвістичних знань. Тому актуальним є дослідження граматичних явищ, пов’язаних з поняттєвою категорією модальності, зокрема щодо форм волевиявлення (наказовості, дієвості, приписування чинності, обов’язковості, можливості, достовірності тощо) на рівні цілісних одиниць висловлення – текстів кодексів України. Актуальність наукової роботи зумовлена також міждисциплінарною природою об’єкта дослідження.

Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження стало вчення Ш.Баллі про диктум як об’єктивний зміст речення і модус як суб’єктивну позицію мовця щодо об’єктивного змісту, дослідження В.В. Виноградова про предикативність як ключову комплексну категорію синтаксису, вчення Вільгельма фон Гумбольдта про комунікативну природу мови, яка виявляється у процесі її функціонування, та позиція В. Матезіуса про структуру речення як його комунікативну організацію на рівні спілкування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв’язок з науковим напрямком відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України – вивченням функціональних стилів сучасної української літературної мови, їх жанрової диференціації.

Мета дослідження – здійснити функціонально-семантичний аналіз текстів кодексів України з погляду категорії вольової модальності (ВМ), репрезентованої семантико-стилістичними, лексичними, граматичними засобами вираження.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання конкретних завдань:

- теоретично обґрунтувати поняття вольової модальності;

- диференціювати логічні й мовні аспекти категорії модальності;

- визначити жанрово-стильову специфіку текстів кодексів України;

- диференціювати функціонально-семантичні типи ВМ у текстах кодексів;

- здійснити аналіз лексичних засобів вираження ВМ;

- визначити місце категорії способу і часу у вираженні ВМ;

- дослідити синтаксичні засоби вираження категорії ВМ;

- встановити залежність структури речення від комунікативної мети висловлення;

- унаочнити лексичні засоби вираження модальності в діаграмах.

Об’єкт дослідження – сучасний законотворчий дискурс, зокрема дискурс кодексів України. Сутність доктрини законодавчого дискурсу – розшифрування, розкодування і опис мовної діяльності законодавця – встановлюємо шляхом використання певного арсеналу прийомів, тактик і стратегій побудови планів форми (лексико-граматичний аспект), змісту (синтагматико-семантичний аспект) і повідомлення (прагматичний аспект) дискурсу.

Предмет дослідження – засоби вираження вольової модальності як функціонально-стильової ознаки законодавчої субмови.

Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження послужити тексти кодексів України (1998 – 2004 рр.) – 19 джерел, серед них Бюджетний кодекс України (БКУ), Господарський кодекс України (ГКУ), Господарсько-процесуальний кодекс України (ГПКУ), Кримінально-виконавчий кодекс України (КВКУ), Кодекс законів про працю України (КЗпПУ), Кримінальний кодекс України (ККУ), Кримінально-процесуальний кодекс України (КПКУ), Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ), Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кодекс України про надра (КУпН), Митний кодекс України (МКУ), Сімейний кодекс України (СКУ), Цивільний кодекс України (ЦКУ), Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПКУ). Загальний обсяг проаналізованих текстів – понад 3000 сторінок.

Методи дослідження. У роботі застосовано функціонально-комунікативний підхід до аналізу законодавчих текстів, використано метод компонентного семантичного аналізу семантико-синтаксичної та стилістичної класифікації речень за типом вольової модальності. Застосовано також кількісний аналіз досліджуваних явищ.

Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні змісту поняття „вольова модальність” (С.Я. Єрмоленко) стосовно сучасного офіційно-ділового дискурсу та визначенні засобів реалізації модальності з урахуванням лексичних, морфологічних, реченнєвих параметрів юридичних документів. Законодавчий жанр з його специфічними особливостями – об’єктивною достовірністю, абстрактно-узагальненим вольовим характером викладу, максимальною конкретизацією матеріалу, з одного боку, – і вимогою логічної однозначності положень документа, що досягається як лінгвальними, так і екстралінгвальними засобами, з іншого, – детермінують вибір аспектів дисертаційного дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає у виявленні взаємозалежності функціональних мовних одиниць і комунікативної інтенції законодавчих текстів. Поглиблено зміст категорії модальності, запропоновано визначення вольової модальності, виокремлено типи вольової модальності, встановлено залежність засобів вираження вольової модальності від комунікативного завдання текстів кодексів України. Дослідження сприяє розвитку нового напрямку комунікативної лінгвістики – юридичної лінгвістики.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати використовуються в навчальних курсах ділової української мови, спецкурсах з мови права, мови правової документації, мови професійного спілкування юристів у міжгалузевих дослідженнях, спецкурсах з мовностилістичного оформлення судової промови. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню мови права.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Усі сформульовані положення та висновки обґрунтовані і розроблені дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних наукових та нормативно-правових джерел.

Апробація дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри мовознавства Хмельницького університету управління та права, були висвітлені у доповідях на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів названого закладу (Хмельницький, 1999-2003рр.); на науково-практичній конференції з міжнародною участю „Державна регіональна політика України в умовах проведення адміністративної реформи” (Хмельницький, 2000); на Міжнародній науково-практичній конференції „Мова. Людина. Влада” (Ялта, 2001); на Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” (Київ, 2003).

Матеріали дослідження використовуються у викладанні курсів „Ділова українська мова” та „Українська мова професійного спілкування”.

Публікації. Основні наукові положення дисертаційної роботи викладено в
6-и публікаціях, із яких 4 наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, та тези
2-х виступів на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел, списку використаної літератури, що нараховує 278 найменувань, та 5-и діаграм (5сторінок). Основний зміст дисертації викладено на 194 сторінках.


Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методологічну основу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження, вказано на його зв’язок з науковими програмами, планами, темами.

У першому розділі „Теоретичні аспекти категорії модальності” обґрунтовано доцільність дослідження засобів вираження модальності з урахуванням комунікативного завдання, зумовленого мовно-ситуативним фактором, стильовими особливостями законодавчого жанру, динамікою та структурою тексту, оскільки саме ситуація спілкування формує значну частину параметрів мовної комунікації і конкретного комунікативного акту, а через них – і модальні параметри відповідних одиниць; з’ясовано характерні ознаки модальності як функціонально-семантичної категорії та можливості дослідження її в аспекті функціональної стилістики (офіційного спілкування на законодавчому рівні).

Дослідження стильової організації текстів кодексів (стаття кодексу звернена не до почуттів і уяви людини, а до її волі і розуму і є вираженням цієї волі, а стиль кодексів – це стиль констатації, припису, ствердження тощо) потребує висвітлення проблеми модальності в новому ракурсі – вольової модальності – відношення висловлення до дійсності в плані реальності/потенційності, зумовлене волевиявленням політичної організації громадянського суспільства – держави – щодо правового регулювання суспільних відносин, яке виявляється у наказовості, розпорядженні, настанові, забороні, проханні тощо. Модальність – ознака будь-якого висловлення – статті кодексу. Кожне таке висловлення концентрує в собі вольовий імпульс, що більшою чи меншою мірою залежить від комунікативного завдання та лексико-граматичних засобів, які використовуються з метою його реалізації.

Аналіз об’єкта наукового дослідження дав змогу виявити ті мовні явища, які належать до вольової модальності, і виділити типи значень, які мають різні засоби вираження з відтінком експресивності та вольового навантаження:

- тип реальної вольової модальності – вираження у ствердній формі реальності предикативних відношень, повідомлення про які не супроводжуються суб’єктивною оцінкою з боку мовця; уявлення мовця про об’єктивну дійсність, актуальну на певній визначеній часовій осі фактичного відтворення;

- тип реально-потенційної вольової модальності – охоплення певного субстрату реально можливих явищ, що відповідають модальним значенням можливості, необхідності, достовірності; уявлення мовця про об’єктивну дійсність з можливим правом вибору відповідної ситуації, зумовленої волевиявленням суб’єкта дії.

Вольова експресивність відповідно до комунікативного завдання, яке ставить перед собою законодавець, має досить широкий спектр засобів і прийомів реалізації на різних рівнях: лексико-семантичному (модифікатори модальності з відповідними елементами підсилення); морфолого-синтаксичному (форми індикатива, трансформовані в імператив з відтінками безапеляційної позиції виконавця процесуальної ознаки; форми інфінітива з відповідними модальними модифікаторами, що надають документові відтінку категоричності, офіційної наказовості; форми теперішнього часу із значенням позачасовості, що передбачає вичерпний перелік прав та обов’язків суб’єкта і не припускає ніяких відхилень; безособові речення із значенням потенційної реальності, а також складні синтаксичні конструкції) та конструювання висловлення з відповідним порядком слів на рівні актуального членування.

У зв’язку з цим сформульовано проблему вивчення засобів вираження вольової модальності в трьох напрямках: реальному, реально-потенційному та на рівні актуального членування речення (комунікативному).

У другому розділі „Лексико-граматичні засоби вираження реальної вольової модальності в текстах кодексів” з’ясовано тип і основні засоби вираження реальної вольової модальності в її широкому значенні (категорійний симбіоз дійсного способу, часу та особи) з урахуванням найхарактерніших жанрових ознак текстів кодексів – об’єктивності та узагальненості.

Аналіз лексико-граматичних засобів вираження модальності в текстах кодексів дає підставу твердити, що об’єктивна модальність (зупиняємося на сутності об’єктивної модальності, оскільки типологічною основою речень за ознакою модальності є речення статей кодексів, у яких граматичні засоби позначають факт реальної дії в одному з часових вимірів або ж такої, що повинна чи може здійснитися) нерозривно пов’язана з предикативністю (категорія часу і категорія модальності, що вказує на інтерпретоване мовцем відношення змісту речення до дійсності, становлять комплексність категорії предикативності) і є обов’язковою ознакою речення. Центральним модальним типом речень реальної модальності вважаємо індикативно-розповідний тип з основними показниками – формами дійсного способу та нейтральним тоном повідомлення, який виявляється в тому, що відношення змісту висловлення до реалій об’єктивної дійсності сприймається беззастережно, відсутні елементи непередбачуваності, умовності, випадковості. Відбувається лише констатація фактів, тому таку модальність називають „констатуючою” (Л.О. Кадомцева). Нульова нейтральність розповідної реальної модальності повідомлення частіше передається формами пасивного стану, що пояснюється специфікою законодавчого стилю – узагальнено-абстрактним планом викладу та часовою невизначеністю: Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості (КПКУ. – Ст. 19); Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності (КПКУ. – Ст. 16-1).

Вольова позиція законодавця виявляється в тому, що він у висловленні з нульовою нейтральністю розповідної модальності використовує такі лексико-граматичні засоби, які формують реальну ВМ.

Реальність розглядаємо як передане мовними засобами уявлення мовця про об’єктивну дійсність, актуальну на певній визначеній часовій осі фактичного відтворення. Межі реальності окреслені рамками семантики форм дійсного способу (саме ця категорія передає волевиявлення мовця, яке в юридичних текстах набуває модальних відтінків наказу, розпорядження, припису) та максимальною узагальненістю класу суб’єктів. Така максимальна узагальненість на шкалі часової невизначеності називається позачасовістю і являє собою найвищий ступінь генералізації ситуації в текстах кодексів. Наявна в синтаксичному центрі речення граматична форма теперішнього часу може означати звичність, постійність дії, набувати загальночасового значення (О.С. Мельничук); мати пряме недетерміноване значення, коли дії відбуваються безвідносно до якихось певних часових меж (В.М.Русанівський); передавати дії постійного стану (В.І. Кононенко); бути теперішнім неактуальним часом (А.П. Грищенко, А.В. Бондарко): кодекс визначає, встановлює, суддя опитує, викликає, пропонує, надає, вживає заходи, особа підлягає, подає.

Форми теперішнього часу, що виражають реально-індикативну модальність із значенням безперервності, постійної закономірності, – найхарактерніша жанрова ознака законодавчих текстів. Ці часові форми вживаються не лише для позначення реального стану речей, але й передають дію, яка мислиться у майбутньому, супроводжуючись при цьому значенням обов’язковості, неминучості з модальними відтінками уміння, досвіду, майстерності (депутати здійснюють, власник розробляє, реалізує) та реальної повинності, необхідності (суддя повертає, повідомляє, витребовує, провадить, надсилає). А.М. Пєшковський такий час називає теперішнім часом наміченої дії: Після подання скарги суд повідомляє державний орган ... не пізніше наступного дня після її прийняття (ЦПКУ. – Ст. 248), Після закінчення цього строку розгляд справи продовжується (КПКУ. – Ст. 277). Актуалізація граматичної форми заснована на волевиявленні законодавця, що знаходить своє відображення в модальних відтінках готовності, рішучості, впевненості та обов’язковості дії.

Форми минулого часу в текстах кодексів називають дію, що передує іншій, головній. Можливість передати дію часовою формою, що означає дію, яка почала виявлятися до моменту мовлення, але результат якої актуальний і в момент мовлення, зумовила існування в мові права ситуації перфекта. Крім того, ця форма виступає в контексті абстрактного теперішнього, що дає можливість послабити значення минулого, натомість встановити часову перспективу абстрактного теперішнього, який відтворює модальне значення реального, дійсного: Злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв під час вчинення цього діяння (ККУ. – Ст. 6).

Специфікою норм права є те, що вони можуть бути подані в імперативній (категоричній, владній) формі. Саме імперативність не допускає можливостей змін встановлених раніше вимог діяти відповідним чином. Імперативні норми права приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік і зміст прав і обов’язків суб’єктів і не припускають ніяких відхилень. Звідси й особливість їхньої семантики – передати волевиявлення мовця, яке залежно від конкретної комунікативної ситуації набуває модальних відтінків наказу, команди, поради, застереження тощо. У такому разі функцію форм наказового способу, для яких відповідне модальне значення є первинним, категоріальним, реалізують дієслова дійсного способу. Контекст допомагає сприйняти волевиявлення мовця, передане формами дійсного способу в значенні наказового. Все наказове висловлення з індикативними формами дієслова виражає волевиявлення, виконання якого передбачене в майбутньому – через певний проміжок часу або безпосередньо після моменту мовлення. Пор.: Для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд
  1   2   3

Похожие:

В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconРобоча програма навчальної дисципліни
Мова І література (російська). Мова І ллітература (англійська або німецька), Мова І література (англійська та болгарська), Мова І...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconМузичне мистецтво* (Естрадний вокал), бакалавр
Спеціальні вимоги до зарахування: історія України, українська мова І література, а також вокальна та музично-теоретична підготовка...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconАнглійська мова для науковців Рекомендовано Міністерством освіти України
Франка), доктор технічних наук, професор Новіков О. М., кандидат філологічних наук, доцент Височинський Ю.І. (Національний технічний...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconАлександрова Л. Советский исторический роман и вопросы историзма
Андрусів С. Мости між часами: Про типологію історичної прози // Українська мова І література в школі. – 1987. – № – С. 14-20
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconПорівняльна методика статті Івана Франка «Влада землі в сучасному романі»
Мова І література (російська). Мова І література (англійська або німецька); 02030302 Мова І література (англійська, болгарська)
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconРобоча програма навчальної дисципліни
Робоча програма нормативної навчальної дисципліни «Фольклор» для студентів за напрямом підготовки 020303 «Філологія», спеціальністю...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconРобоча програма навчальної дисципліни «культура наукової української мови»
Робоча програма «Культура української наукової мови» для студентів за напрямом підготовки 0203 «Гуманітарні науки» спеціальності...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни наказ
України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №410, та пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconІнвестиції в реальний сектор економіки мають відігравати провідну роль у розвитку України – Президент
...
В текстах кодексів україни 10. 02. 01 українська мова iconМвс україни головне управління мвс україни
Про затвердження Положення про сектор зв’язків з громадськістю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній...
Разместите кнопку на своём сайте:
Библиотека


База данных защищена авторским правом ©lib2.znate.ru 2012
обратиться к администрации
Библиотека
Главная страница